ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКІ СТОСУНКИ ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ

Анотація

Ярощук Наталія ПетрівнаУ статті представлено теоретичний аналіз проблеми дитячо-батьківських стосунків як умови психологічної безпеки дитини. Попри те, що питання безпеки й дитячо-батьківської взаємодії перебувають у фокусі уваги психологів, «безпека» і «дитячо-батьківські стосунки» являють собою автономні предмети досліджень. Як виявилося, їхній очевидний, на перший погляд, взаємозв’язок не досліджувався у психології.Оскільки в сучасному українському суспільстві особливо гостро стоять проблеми підвищення психологічної стійкості, збереження психічного здоров’я особистості, особливості функціонування сімейної системи в першу чергу потребують ґрунтовного вивчення у психологічній науці.Феномен психологічної безпеки може розглядатися на різних рівнях: на рівні середовища й на рівні особистості; розумітися як необхідна умова розвитку функціональних можливостей особистості, реалізації особистісного потенціалу, як стан і як особистісна властивість. Вивчення факторів ризику психологічної безпеки виявило, що до таких можна віднести особливості дитячої психіки. Проте було висловлено припущення: в дитячому віці закладені певні суперечності, коли, з одного боку, незрілість психіки дитини ніби провокує небезпеки й потенційні загрози, з іншого, – прагнення до пізнання, відкритість і довіра до світу стимулює внутрішнє почуття захищеності й безпеки. Батьки, які забезпечують сприятливі умови для розвитку і виховання дітей, посилюють почуття впевненості, переживання ними психологічного благополуччя, що і є виявом психологічної безпеки як інтегративної психологічної властивості особистості.У статті описані характеристики гармонійних дитячо-батьківських стосунків, серед яких ключовою є задоволення базових потреб дитини, а саме: у безпеці, емоційній близькості з іншими людьми тощо.