ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Анотація

У статті розглянуто психологічні особливості резильєнтності в юнацькому віці як важливого ресурсу особистісного розвитку в умовах підвищеної невизначеності та стресу, зокрема в контексті соціальних криз і воєнних подій. Теоретично визначено зміст поняття «резильєнтність» як інтегральної характеристики особистості, що охоплює емоційні, когнітивні та поведінкові складові й забезпечує здатність до адаптації, саморегуляції та відновлення після негативних впливів. Розглянуто сучасні наукові підходи до трактування резильєнтності, зокрема як динамічного процесу, що передбачає взаємодію стресових чинників, мобілізацію внутрішніх ресурсів і результати адаптаційних змін. Проаналізовано структуру резильєнтності особистості. Визначено основні чинники формування резильєнтності: особистісні ресурси (самооцінка, оптимізм), соціальне середовище (підтримка), когнітивні процеси (переосмислення досвіду) та емоційна регуляція.
Представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язків між резильєнтністю, життєстійкістю, емоційним станом, самооцінкою та психологічними ресурсами особистості. Встановлено статистично значущі кореляційні зв’язки між досліджуваними показниками. Результати показали, що значна частина юнаків має середній або знижений рівень резильєнтності, що супроводжується низькою самооцінкою, підвищеною тривожністю та погіршеним емоційним станом. Виявлено, що самооцінка виступає важливим регулятором психологічної стійкості, а соціально-психологічні чинники мають визначальне значення для її розвитку.
Зроблено висновок, що юнацький вік є сенситивним періодом для формування резильєнтності, а її розвиток сприяє гармонійному становленню особистості, підвищенню адаптивності та збереженню психічного здоров’я. Обґрунтовано необхідність впровадження програм психологічної підтримки молоді.