ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СХИЛЬНОСТІ ДО СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2024-3-8Ключові слова:
суїцид, бойовий стрес, ПТСР, суїцидальна поведінка, деструкції психікиАнотація
У статті розглянуто основні психологічні чинники, що зумовлюють схильність до суїцидальної поведінки у військовослужбовців Збройних Сил України (ЗСУ). Проаналізовано основні стресові фактори, пов’язані з військовою службою, а саме: тривалі бойові дії, фізичні та емоційні навантаження, соціальні та міжособистісні проблеми. Розглянуто психологічні явища та стани, що можуть призводити до суїцидальних намірів в особи, включаючи депресію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), почуття безвиході та ізоляції. Запропоновано рекомендації щодо психологічної підтримки та превентивних заходів, спрямованих на нівелювання схильності до суїцидальної поведінки серед військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути використані для покращення програм психологічної допомоги у військових підрозділах та підвищення ефективності психологічної реабілітації військових. Дослідження методах теоретичного аналізу, включаючи опитування та інтерв’ю з військовослужбовцями, а також аналіз медичних та психологічних даних. Особливу увагу приділено аналізу індивідуальних та групових факторів ризику, таких як вік, сімейний стан, попередній бойовий досвід та рівень соціальної підтримки. У статті розглянуто діагностичний інструментарій для виявлення осіб, схильних до суїцидальної поведінки. Окреслено особливості морально-психологічного стану військовослужбовців в умовах воєнного стану. Здійснено аналіз особливостей професійно-психологічного відбору військовослужбовців ЗСУ. Результати дослідження підкреслюють важливість своєчасного виявлення та підтримки військовослужбовців, які перебувають у зоні ризику, а також розробки індивідуалізованих програм психологічної допомоги. Впровадження запропонованих заходів може значно знизити рівень суїцидальної поведінки серед військовослужбовців та сприяти підвищенню ефективності виконання бойових завдань за рахунок поліпшення морального стану особового складу.
Посилання
Агаєв Н. А. Досвід роботи в армії США та арміях інших країн щодо недопущення втрат особового складу з причин, не пов’язаних із виконанням завдань за призначенням: методичний посібник. Київ : НДЦ ГП ЗУ, 2018. 156 с.
Глушкова Т. О. Профілактика суїцидів у військових частинах. Практична психологія і соціальна робота. 2000. № 1. С. 26–30.
Динамічне психологічне вивчення особового складу / Баношенко В. О. та ін. Київ : СПЦ ЗСУ, 2009. 60 с.
Казмірчук А. П. Суїциди в збройних силах України: аналіз та напрями їх запобігання. Проблеми військової охорони здоров’я. 2017. Вип. 47. С. 310–319.
Лєбєдєв Д. В. Психологія суїцидальної поведінки: посібник. За заг. ред. проф. О. В. Тімченка. Харків, 2007. 129 с.
Лісова О. С. Психологія суїцидальної поведінки. Чернівці. 2004. 233 с.
Методичні рекомендації командирам, штабам, органам виховної роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців. Головне управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України Соціально-психологічний центр Збройних Сил України. Київ. 2011. 26 с.
Мозальов В. Є., Власенко Р. О. Соціально-психологічні чинники та напрями запобігання суїцидальної поведінки військовослужбовців в бойових умовах. Вісник Національного університету оборони України. 2023. № 5 (75). с. 72–77.
Москалець В. П. Патопсихологія суїцидальної поведінки. Психологія суїциду. Київ, 2004. С. 145–209.
Москалець В. П. Психологія суїциду. Київ : Академія, 2004. 288 с.
Семенов С. Психологічний аналіз проблеми суїцидальної поведінки військовослужбовців. Вісник Національного університету оборони України. 2019. № 3 (53). С. 119–132.
Цимбалюк І. Самогубство як проблема девіантної поведінки. Психолог. 2003. Груд. (№ 46). С. 12–14.