ГЕНЕЗА І ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ ДЕТЕКТИВУ: ІДЕОЛОГЕМИ І МИСТЕЦЬКІ ПОШУКИ

Анотація

Актуальність дослідження детективу як жанру зумовлена його амбівалентністю у двох вимірах. З одного боку змістовні і художні характеристики детективних оповідань існують у найдавнішій літературі, з іншого – як самодостатній жанр детектив є досить молодим у порівнянні з драматичними жанрами і романами. З огляду на художні особливості і цільову аудиторію, детектив є масовим жанром, проте йому притаманний певний інтелектуалізм і нерідко детективи мають риси високої літератури, що не лише розважає читача, а й піднімає складні питання моралі та етики. Проблематика дослідження включає визначення історичних передумов виділення детективу в окремий жанр з пригодницького роману, а також дослідження його жанрових особливостей в історичному контексті. Теоретико-методологічні засади дослідження спираються на досвід типологічних студій літературної компаративістики, праці з генології, а також ідеї постколоніальної критики. Методологія дослідження охоплює аналіз розвитку літератури в контексті історичних подій, зокрема процесу прискорення і завершення колонізації, а також порівняння жанрових особливостей детективу і пригодницького роману. У першій частині статті стверджується, що європейська колонізація прямо вплинула на формування пригодницької літератури, а її (колонізації) завершення стало однією з причин виокремлення детективного жанру. Завершення колонізації зумовило відмінності між типовими рисами персонажів, що пропагували пригодницькі і детективні оповідання, зроблені припущення щодо причини їх перебування у фокусі авторів. У другій частині показані історико-генетичні аспекти типології детективу, а також питання впливу орієнталістичної традиції на жанрові особливості.