ПІДТЕКСТОВА ПАРАДИГМА МАЛОЇ ПРОЗИ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА

Анотація

У статті здійснено спробу виокремлення елементів підтекстової парадигми малої прози Григора Тютюнника. Зосереджено увагу на розкритті природи творення імпліцитного смислу митцем як визначальної риси його поетики, що забезпечує глибину та емоційно-психологічну насиченість тексту. Запропоновано думку, що імпліцитність у творчості Г. Тютюнника є системним явищем, яке виникає внаслідок активного застосування авторських прийомів та залучення читача до процесу дешифрування прихованого.Дослідження опирається на сучасні літературознавчі підходи до аналізу імпліцитного змісту, зокрема праці Г. Клочека, М. Наєнка, М. Фоки та ін., а також психолінгвістичні ідеї О. Потебні. Розглянуто як формальні, так і змістові прийоми творення підтексту. Особливу увагу приділено поняттю художньої деталі та її ролі як генератора підтексту, здатного активізувати читацьку уяву та емпатію. За результатами аналізу виявлено, що оповідання «В сутінки» та «Обмарило» – є взірцями текстової економії, в якій кожен елемент несе глибоке психологічне, соціальне й символічне навантаження. На прикладі виразних художніх деталей показано, як через лаконічні, але ємнісні засоби письменник конструює внутрішні конфлікти персонажів. Підтекст у цих оповіданнях постає доступним до тлумачення широкому колу читачів завдяки асоціативності та емпатичності. Однак глибший рівень інтерпретації може вимагати залучення релігійних символів та розуміння історико-культурного підґрунтя. Окреслено підтекстову парадигму малої прози митця як довершену в поєднанні змісту й форми систему авторських прийомів, що забезпечують смислову багатошаровість тексту. З'ясовано, що письму Г. Тютюнника притаманне домінування імпліцитного над видимим у донесенні ключового сенсу до читача та формуванні художності, оскільки поверхневий змістовий план суттєво втрачає без зашифрованих ідей.