PECULIARITIES OF EXISTENTIAL DISCOURSE BASED ON LITERARY AND PHILOSOPHICAL TEXTS
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-213-51Keywords:
discourse, types of discourse, existential discourse, peculiarities, values of existential discourseAbstract
The article, supplemented by relevant illustrative material, explores issues related to clarifying the concept of existential discourse. Existential discourse belongs to the category of person-oriented discursive practices; however, it possesses distinct characteristics not only in comparison with institutional (status-oriented) types of discourse, but also with another type of person-oriented communication – namely, domestic (everyday) discourse. This distinctiveness is manifested, among other things, in the thematic diversity of existential discourse, its inherent creative nature, the participants’ focus on essential aspects of human life, the depth and comprehensiveness with which these topics are addressed, as well as in the variety of forms (oral, written (or their combinations), monologic, dialogic, polylogic) and the wide range of genre and stylistic means of expression employed. In particular, depending on the specific needs of its participants, existential discourse unfolds through genres such as literary (poetic) and philosophical works, chronicles, theatrical performances, essays, parables, songs, descriptions, classifications, statements, comparisons, paradoxes, illogical constructions, allusions, aphorisms, proverbs, and sayings, among others. The value of existential discourse lies in its ability to provide the conditions necessary for the fullest realization of the potential of verbal forms of social contact. To some extent, existential discourse is present in nearly every area of social interaction, representing a particular level (perspective) of engagement with relevant issues. Likewise, it is not possible to define existential discourse solely based on the identities of its participants, as any individual possessing the necessary intellectual and creative capabilities may, if desired, participate in it. All of the above, along with the fact that the phenomenon of existential discourse still requires further scholarly exploration, highlights the relevance and significance of this domain within the field of discourse studies.
References
Лисенко О. М. До питання класифікації дискурсу в сучасному мовознавстві. Науковий вісник Національного уні-тету біоресурсів і природокористування України. 2018. Вип. 281. С. 126–134.
Сєдакова М. В. Реалізація англійськомовного танцювально-спортивного дискурсу: когнітивний та прагматичний аспекти : дис. … д-ра філ. наук. Запоріжжя, 2023. 194 с.
Томчаковська Ю. О. Дискурсологія: напрями і завдання (теоретичний огляд). Записки з романо-германської філології. 2021. Вип. 1 (46). С. 115–121.
Черняк Ю. І. Інтердисциплінарні виміри проблеми типолоії дискурсів та літературознавча аналітика. Вісник Запорізького національного університету. 2010. Вип. 1. С. 94–100.
Dijk T. A. van. Studies in Pragmatics of Discourse. The Hague, 1981. 327 p.
Дейна Л. В. Дискурсивні параметри письменницьких щоденників. Нова філологія. 2023. Вип. 89. С. 87–94.
Victor H. L’homme qui rit. Paris, 2001. 704 p.
Πλάτων. Γοργίας. Αθήνα, 2005. 199 p.
Szlezák T. A. Platon lesen. Stuttgart, 1993. 174 s.
Барабаш Ю. Г. Літературно-історичний дискурс: виклики і апорії (думки нестороннього). Слово і час № 1. Одеса, 2012. С. 3–15.
Victor H. Les Misérables. Paris, 1997. 1264 p.
Vanderveken D. Formal Discourse Pragmatics. Методичні та психологопедагогічні проблеми викладання іноземних мов на сучасному етапі: матеріали V міжн. наук-метод. конф, (Харків, 22 листопада 2012). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. С. 31–32.
Kundera M. L’insoutenable légèreté de l’être. Paris, 1985. 339 p.
Шевченко І. С., Морозова О. І. Проблеми типології дискурсу. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : кол. моногр. за заг. ред. Шевченко І. С. Харків : Константа, 2005. 356 с.
Кім О., Яценко М. О. Релігійний дискурс як різновид інституціонального дискурсу. Міжкультурна комунікація і перекладознавство: точки дотику та перспективи розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. інтер.-конф. (Переяслав-Хмельницький, 15 бер. 2018). Переяслав-Хмельницький, 2018. С. 17–19.
Гоцалюк А. А. Релігійний дискурс традиційного світогляду в контексті соціально-філософських рефлексій. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2015. № 2. С. 12–15.
Приблуда Л. М. Художній дискурс: проблема інтерпретації. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. 2022. Том 33 (72), № 1. С. 78–82.
Dijk Т.A. van. Cognitive Processing in Literature Discourse. Poetics Today. 1979. Vol. 1. № 1–2. Р. 143–159.
Семенюк О. А. Художній дискурс як відображення авторської картини світу (лінгвокультуро-логічний підхід). Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. 2019. Том. 30 (69), № 1. С. 7–10.
Писаренко Л. М. Дискурс політичного ток-шоу як гібридний тип дискурсу. Науковий вісник Чернівецького університету. 2014. Вип. 692–693. С. 165–169.
Chafe W. Discourse, consciousness, and time: the flow and displacement of conscious experience in speaking and writing. Chicago, 1994. 327 p.
Chafe W. Givenness, contrastiveness, definiteness, subjects, topics and point of view. New York, 1976. Р. 26-56.
Солощук Л. В. Взаємодія вербальних і невербальних компонентів комунікації у сучасному англомовному дискурсі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови». Київ, 2009. 40 с.
Гуріна М. Філософія: пер. з фр. Житомир, 2018. 352 с.
