EMDR-ТЕРАПІЯ У КРИЗОВИХ УМОВАХ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті представлено комплексний аналіз ефективності терапії десенсибілізації та репроцесінгу рухами очей (далі – EMDR) у роботі з посттравматичними станами в умовах війни. Дослідження базується на огляді сучасних українських і міжнародних наукових джерел, а також на даних рандомізованого контрольованого дослідження серед українських психотерапевтів, які працюють у зонах активних бойових дій. Особлива увага приділяється адаптованим груповим і дистанційним протоколам EMDR, зокрема EMDR-IGTP-OTS-R, що дозволяють безпечно й ефективно працювати із травмованими особами у кризових умовах, забезпечувати доступ до психотерапії для великої кількості учасників. У статті розглянуто концептуальні основи EMDR, включно з моделлю адаптивної переробки інформації (Adaptive Information Processing, AIP), ключові конструкти травматичних спогадів, негативних когніцій, афективної та фізіологічної активації. Представлено основні протоколи EMDR, їх групові модифікації та адаптації для дистанційного використання в умовах обмеженого доступу до терапевта. Результати наведених досліджень демонструють значне зниження симптомів посттравматичного стресового розладу, розвиток адаптивних стратегій подолання стресу та підвищення психологічної стійкості, тоді як вплив на загальне благополуччя та задоволеність життям є менш вираженим. На основі аналізу літератури та практичних даних запропоновано рекомендації щодо впровадження EMDR у психотерапевтичну практику України, включно з використанням групових і дистанційних форматів, адаптацією протоколів до українських умов і підвищенням доступності терапевтичної допомоги для постраждалих від війни. У статті підтверджено ефективність EMDR у кризових і соціокультурно специфічних умовах та відкрито перспективи масштабного впровадження адаптованих протоколів у практику психотерапії.