ГЕНДЕРНІ ТА ДИСЛОКАЦІЙНІ МОДАЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

В умовах повномасштабної війни в Україні зростає потреба у вивченні психологічних ресурсів, які забезпечують ефективне функціонування військовослужбовців у бойових умовах. Одним із таких ресурсів є професійна життєстійкість – інтегральна характеристика, що відображає здатність людини зберігати професійну ефективність і цілісність особистості під тиском стресових, кризових та екстремальних впливів. Професійна життєстійкість охоплює когнітивні, мотиваційні, емоційні та соціальні компоненти, які взаємодіють у процесі службової адаптації. Зважаючи на складну психологічну динаміку сучасної війни, важливо досліджувати не лише загальний рівень життєстійкості, а й чинники, що впливають на її варіативність, зокрема гендерні особливості та місце дислокації (урбаністичне або периферійне середовище).Метою дослідження є вивчення особливостей професійної життєстійкості військовослужбовців, які виконують завдання у бойових зонах, з урахуванням статевої належності та дислокаційного чинника. У дослідженні брали участь 47 військовослужбовців, з них 39 чоловіків та 8 жінок. За місцем дислокації: 22 – у місті, 25 – в області. Застосовано опитувальник професійної життєстійкості О. Кокуна, що оцінює загальний рівень та сім його компонентів. Результати свідчать, що жінки-військовослужбовиці мають вищу загальну життєстійкість та сильніший професійний компонент, що може бути пов’язано з орієнтацією на стабільність, відповідальність та адаптивну стратегію подолання труднощів. Натомість чоловіки демонструють вищу мотивацію та готовність до прийняття професійних викликів. Щодо місця дислокації: військові, дислоковані в області, виявляють вищу емоційну стійкість, соціальну згуртованість і загальний рівень професійної життєстійкості порівняно з тими, хто базується в міських умовах. Це може бути зумовлено меншим інтенсивним інформаційним фоном, більшим рівнем міжособистісної взаємодії та відчуттям підтримки у менш урбанізованому середовищі.