ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СИТУАЦІЯ ОСІБ ПЕРЕДПОХИЛОГО ВІКУ Й АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню специфіки екзистенційної ситуації сімейних доглядальників з вікової категорії людей передпохилого віку в діапазоні 55–64 років («покоління сендвічів») у контексті актуальних завдань геронтопсихологічної освіти. Розкрито феноменологію їх переживань, зумовлену подвійним тиском об’єктивних обставин: з одного боку, необхідністю допомагати молодшому поколінню нащадків – дітям та онукам, а з другого – турбуватися про своїх старіючих батьків, здоров’я і самостійність яких неухильно погіршується. На основі застосування теоретико-герменевтичних процедур опрацювання вітчизняних і зарубіжних публікацій, міжнародного, вітчизняного та особистого досвіду підготовки до адекватного сприйняття своєї опікунської ролі та методів профілактики «синдрому стресу опікуна», емоційного вигорання, депресії, синдрому хронічної втоми, безсоння, почуття гіпервідповідальності та провини було виокремлено низку завдань щодо поліпшення геронтопсихологічної освіти фахівців психолого-педагогічного і медичного профілів: запровадження інтерактивного і практико-орієнтованого курсу геронтопсихології у відповідні заклади вищої освіти, розширення спектру психологічних послуг сімейним доглядальникам (психогеріатричне консультування, психотерапія, тренінги оптимізації життя, групи підтримки, навчання в університетах третього віку тощо), підготовка науково-популярних видань з конкретними методичними рекомендаціями самодопомоги щодо полегшення критичної екзистенційної ситуації та збереження психічного здоров’я опікунів. У перспективі доцільно розробити систему заходів законодавчого захисту сімейного становища доглядальників літніх людей у рамках довгострокової соціальної політики та виділення для цього фінансових ресурсів.