СЕНС ЖИТТЯ В ПЕРІОД КРИЗОВИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті розглядається життєва криза як психологічний феномен особистості, що вказує на руйнування усталених відносин між людьми, зовнішнім та внутрішнім світом. Життєва криза проявляється в різних формах переживання труднощів, проходження життєвого шляху та характеризується надмірною напругою як на фізичному, так і на психологічному рівні, стражданням. В період кризи поведінка особистості непередбачувана. Переживання кризи пов’язано із ступенем усвідомлення кризового стану, який збільшується разом зі збільшенням рівня особистісної зрілості та здібності суб’єкта до рефлексії. Тип кризисної ситуації визначається не тільки внутрішніми причинами, але і суб’єктивними властивостями життєвого світу людини. У людей життєвий світ має дві сторони: у ньому можна виділити зовнішню та внутрішню сторони. За своїми властивостями зовнішній світ людини може бути легким чи важким, а внутрішній – простим чи складним. Переосмислення ситуації та сенсу власного життя відбувається до кризових ситуацій не в кожного. Самостійна переробка життєвих сенсів – процес дуже важкий, що викликає в людини сильні емоційні переживання. Результати нашого дослідження показало, що особи із суїцидальними установками у стані життєвої кризи сприймають страждання як душевний біль. І коли цей біль стає нестерпним, формуються суїцидальні установки. Порівняльний аналіз змісту сенсів життя у досліджуваних дає підстави припускати, що високий рівень егоцентризму перешкоджає переробці сенсів життя кризової ситуації, викликає напругу, сприяє появі думок про самогубство. Таким чином, криза особистості супроводжується глибокими та сильними стражданнями. Яка призводить до розпаду его-системи, до виникнення психічних захворювань або може стати новим етапом розвитку людини і відігравати трансформаційну ролі у житті.