РОЗВИТОК ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СМИСЛОВОЇ АВТОНОМНОСТІ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення теоретичних уявлень про закономірності розвитку здатності людини зберігати авторство власних смислів, критично переосмислювати зовнішні впливи та підтримувати цілісність системи особистісних смислів в умовах цифровізації комунікації, інформаційного перевантаження, когнітивної війни й інших сучасних інформаційно-психологічних загроз. Цю інтегральну психологічну здатність у статті визначено як смислову автономність. Метою статті є теоретичне обґрунтування концепції смислової автономності, аналіз закономірностей її становлення, функціонування, стагнації та відновлення, а також визначення її місця у структурі особистісної зрілості. Дослідження виконано із застосуванням теоретичних методів аналізу, зокрема генетичного, порівняння, систематизації та концептуального моделювання. Результати. Смислову автономність концептуалізовано як інтегральну динамічну здатність особистості самостійно формувати, критично переосмислювати, інтегрувати та підтримувати власну систему смислів, зберігаючи авторство смислотворення незалежно від зовнішніх інформаційних, соціокультурних і комунікативних впливів. Запропоновано авторську теоретичну модель розвитку та функціонування смислової автономності, відповідно до якої її становлення має нелінійний характер і відбувається через послідовність етапів: наслідування, запозичення та модифікації, критики й деконструкції, індивідуалізованої реконструкції та творення смислів. Функціонування смислової автономності розглянуто як результат узгодженої взаємодії когнітивного, рефлексивного, емоційного, ціннісного та наративного механізмів, а також описано основні тенденції її прояву. Проаналізовано чинники стагнації та деавтономізації смислотворення, серед яких когнітивне перевантаження, хронічний стрес, маніпулятивні наративи та інші інформаційно-психологічні впливи, що в умовах когнітивної війни можуть сприяти послабленню авторства смислотворення. Запропоновано двовимірну модель особистісної зрілості, яка розмежовує спосіб формування смислів (смислову автономність) та їхню ціннісно-смислову спрямованість. Обґрунтовано комплекс психологічних практик, спрямованих на підтримку й розвиток смислової автономності як ресурсу збереження суб’єктності, психологічної стійкості та опірності особистості маніпулятивним інформаційним впливам.