СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ТА АНАМНЕСТИЧНІ ПРЕДИКТОРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЖІНОК, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Анотація

Стаття присвячена емпіричному дослідженню та обґрунтуванню соціально-демографічних та анамнестичних характеристик жінок, які зазнали домашнього насильства. На базі вибірки з 71 респондентки у відділенні «Денний центр» Центру надання соціальних послуг Сокальської міської ради Львівської області проаналізовано віковий розподіл, особливості зайнятості та економічний статус, територіальні умови проживання постраждалих, а також суб’єктивні бар’єри й запити на відновлення особистісного потенціалу. За результатами аналізу зафіксовано стійкі зв’язки між життєвими обставинами жінок та їхньою когнітивно-емоційною готовністю до психологічного супроводу. Виявлено значущу пряму кореляцію між тривалістю перебування в ситуації насильства та частотою вибору такого бар’єру, як сумніви щодо можливості реальних змін у житті, що підтверджує механізм формування синдрому вивченої безпорадності. Встановлено помірну пряму залежність між поточним спільним проживанням із кривдником та гостротою почуття сорому й страху осуду. Географічний чинник (проживання у сільській місцевості) прямо пов’язаний із технічними бар’єрами (відсутністю безпечного простору та браком часу) через специфіку господарського побуту й високий рівень соціального контролю. Статус материнства діє як потужне смислове ядро і прямо корелює з високим екзистенційним запитом на визначення нових життєвих цілей. Результати дослідження обґрунтовують доцільність розробки комплексної та гнучкої моделі психологічної допомоги. Особлива увага приділяється створенню безпечного терапевтичного простору, відновленню особистісних кордонів постраждалих та формуванню стійких когнітивно-емоційних ресурсів для їхнього успішного повернення до повноцінного суспільного життя.