КЛІНІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ АДИКТИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2025-2-22

Ключові слова:

адиктивна поведінка, клінічна діагностика, психокорекція, індивідуалізація, інтегрована модель, арттерапія

Анотація

У статті розглянуто феномен адиктивної поведінки як складного психологічного утворення, що формується внаслідок порушень емоційної регуляції, зниження стресостійкості, деформації особистісної структури та соціальної дезадаптації в умовах зростання психосоціальної напруги. Проаналізовано теоретичні засади розуміння адикції як багаторівневого клініко-психологічного феномену, що поєднує у собі впливи нейропсихологічних, когнітивно-поведінкових і психодинамічних механізмів. Окреслено концепції, які пояснюють залежну поведінку як спосіб уникнення внутрішніх конфліктів і компенсацію порушених процесів афективної регуляції та особистісної інтегрованості. Виокремлено основні етапи клінічної діагностики залежної поведінки, що передбачають комплексне дослідження типу адикції, структури особистості, рівня функціонування соціального середовища, наявності коморбідної симптоматики та мотиваційної сфери клієнта. Особливу увагу приділено індивідуалізації психокорекційного втручання шляхом поєднання когнітивно-поведінкових, емоційно-образних, арттерапевтичних і соціально-тренінгових методів впливу.Наголошено на доцільності мультидисциплінарної взаємодії фахівців під час діагностичної оцінки та розробки комплексної терапевтичної програми. Показано, що інтеграція психотерапевтичних впливів сприяє відновленню афективної регуляції, підвищенню самоконтролю та розвитку конструктивних соціальних навичок у осіб зі стійкою залежністю. Аргументовано необхідність переходу від вузького симптоматичного лікування до структурної роботи з елементами внутрішнього досвіду, що лежать в основі адиктивної поведінки. Підкреслено роль комплексного клінічного підходу як ефективної моделі діагностики й корекції залежних форм поведінки у сучасних умовах психосоціальної нестабільності.

Посилання

Мельничук М. М., Рева М. М. Вплив стилю сімейної взаємодії на формування алкогольної залежності у молоді. Наукові записки НаУКМА. Психологія і педагогіка. 2023. Т. 6. С. 112–119.

Михайлишин У. Б., Шмідзен І. Ю. Психологічні особливості впливу конформізму на виникнення наркотичної та алкогольної залежності студентів. Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2019. № 3 (2). С. 200–208.

Мостова Т. Г. Психопрофілактика адиктивної поведінки студентської молоді. Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2020. 176 с.

Мудрик А. Ю. Психологія адиктивної поведінки: монографія. Київ : НаУКМА, 2022. 230 с.

Пушкар Т. Психотерапевтична корекція адиктивної поведінки: методичний посібник. Київ : Інститут психології ім. Г. С. Костюка, 2012. 92 с.

Сізов Д., Саврасов М. Психологічні механізми формування залежної поведінки: емпіричний аспект. Психологія і суспільство. 2023. № 1. С. 35–42.

Штих І.І., Попович Б.В. Психологічні чинники акцентуації характеру у підлітків. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Гуманітарні і суспільні науки, 2015. С. 62–66.

Ярошевський О. Психологія мотивації залежної поведінки. Київ : КНУ ім. Т. Шевченка, 2017. 128 с.

Beck A. T. Cognitive Therapy and the Emotional Disorders. New York : International Universities Press, 1976.

Berne E. Games People Play: The Psychology of Human Relationships. New York : Grove Press, 1964.

Becoña E. Family variables and addiction. Psicothema. 1999. 11 (2). P. 395–401.

Kaufman E. Family therapy of drug abuse and addiction. International Journal of the Addictions. 1985. Vol. 20 (6–7). P. 1031–1051.

Khantzian E. J. The self-medication hypothesis of substance use disorders: A reconsideration and recent applications. Harvard Review of Psychiatry. 2012. Vol. 4 (5). P. 231–244.

Lazarus R. S. Psychological Stress and the Coping Process. New York : McGraw-Hill, 1966.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Чернова, В. К. (2025). КЛІНІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ АДИКТИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ. Наукові записки. Серія: Психологія, (2), 159–164. https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2025-2-22