КЛІНІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ АДИКТИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ

Анотація

У статті розглянуто феномен адиктивної поведінки як складного психологічного утворення, що формується внаслідок порушень емоційної регуляції, зниження стресостійкості, деформації особистісної структури та соціальної дезадаптації в умовах зростання психосоціальної напруги. Проаналізовано теоретичні засади розуміння адикції як багаторівневого клініко-психологічного феномену, що поєднує у собі впливи нейропсихологічних, когнітивно-поведінкових і психодинамічних механізмів. Окреслено концепції, які пояснюють залежну поведінку як спосіб уникнення внутрішніх конфліктів і компенсацію порушених процесів афективної регуляції та особистісної інтегрованості. Виокремлено основні етапи клінічної діагностики залежної поведінки, що передбачають комплексне дослідження типу адикції, структури особистості, рівня функціонування соціального середовища, наявності коморбідної симптоматики та мотиваційної сфери клієнта. Особливу увагу приділено індивідуалізації психокорекційного втручання шляхом поєднання когнітивно-поведінкових, емоційно-образних, арттерапевтичних і соціально-тренінгових методів впливу.Наголошено на доцільності мультидисциплінарної взаємодії фахівців під час діагностичної оцінки та розробки комплексної терапевтичної програми. Показано, що інтеграція психотерапевтичних впливів сприяє відновленню афективної регуляції, підвищенню самоконтролю та розвитку конструктивних соціальних навичок у осіб зі стійкою залежністю. Аргументовано необхідність переходу від вузького симптоматичного лікування до структурної роботи з елементами внутрішнього досвіду, що лежать в основі адиктивної поведінки. Підкреслено роль комплексного клінічного підходу як ефективної моделі діагностики й корекції залежних форм поведінки у сучасних умовах психосоціальної нестабільності.