ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ У ВИРОБНИЧОМУ КОЛЕКТИВІ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей міжособистісної взаємодії працівників у виробничому колективі. Теоретично проаналізовано, що взаємодія як соціально-психологічне явище становить взаємно зумовлений вплив суб’єктів одне на одного в процесі їхньої спільної діяльності або спілкування, а прояви міжособистісної взаємодії опосередковані міжособистісними стосунками, спілкуванням і сумісною діяльністю. За результатами соціометричного дослідження переважна кількість працівників мають внутрішньогруповий статус «переважних»; коефіцієнт згуртованості колективу відповідає високому рівню. Виявлено, що задоволеність працівників різними аспектами власної професійної діяльності представлена здебільшого середніми значеннями, і лише шкала «стосунки зі співробітниками» представлена на високому рівні. З’ясовано переважання серед працівників інтернального локусу контролю. За даними емпіричного дослідження, високий рівень інтернальності переважає у сфері невдач, міжособистісних і виробничих стосунків. Діагностовано низький рівень інтернальності у сфері сімейних стосунків і сфері здоров’я. Досліджувані працівники орієнтовані на роботу, результат й адекватну матеріальну винагороду в професійній діяльності, прагнуть мати свободу, відчувати контроль над іншими людьми, здатні до альтруїзму. Найменш розвинутими виявилися такі соціально-психологічні установки, як орієнтація на процес і егоїзм. У працівників домінує середній та високий рівні розвитку комунікативних й організаторських здібностей. За результатами кореляційного аналізу встановлено індивідуально-психологічні чинники розвитку міжособистісної взаємодії працівників виробничого колективу: інтернальність у виробничих і міжособистісних стосунках, соціально-психологічні установки на результат та на свободу, комунікативні й організаторські здібності.