МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Анотація

Аналіз наукових літературних джерел дає змогу зробити висновки, що нині поєднання знань психологічної науки цілком закономірно зумовлює більш ширше вивчення поняття «поведінка». У сучасних дослідженнях структура поведінки розглядається з позиції взаємопов’язаних рівнів, а саме: мотивація, яка схиляє до поведінкових проявів; емоційні процеси, що суттєво забарвлюють поведінку особистості; поведінкова саморегуляція; обробка інформації за допомогою пізнання; а також зовнішні прояви та діяльність. Низка вчених стверджує, що в разі надання допомоги важливо дотримуватися основних принципів поведінкової корекції – найзагальніших вимог до діяльності фахівця. Ми вважаємо, що реалізація діяльнісного підходу як основи методологічного принципу єдності свідомості й діяльності дає нам змогу звернутися до теоретичного аналізу реальної життєдіяльності людини, особистості, оскільки в основі всіх її проявів лежить свідоме предметно-чуттєве перетворення навколишнього світу. Корекція поведінкових проявів уважається найбільш відповідною та найбільш ефективною формою психологічного впливу на особистість, що має поведінку з відхиленнями. Вона відносно націлена на якісні зміни поведінки й має виражений практичний характер. Поведінкове психологічне втручання добре поєднується з фармакотерапією. Такий вплив має низку переваг, а саме: досить широкий перелік можливостей, наочність результатів і відносну короткочасність методу. Саме емоційна невизначеність і пов’язана з нею саморегуляція досить часто супроводжуються негативними емоційними проявами або ж розладами емоцій (агресія, депресія). Головну роль у появі та прояві девіантної поведінки має виникнення тривожності. Такі проблеми призводять до труднощів із релаксацією (розслабленням) і саморегуляцією. Негативний вплив також позначається на регуляції довільної діяльності, а саме: плануванні, оцінюванні й самоконтролі. У свою чергу, процес саморегуляції може бути порушений унаслідок індивідуальних особливостей, а саме: недорозвиненої регуляції мовлення, низької рефлексивності, низького рівня самооцінки.