АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «АСЕРТИВНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ СУБ’ЄКТНОСТІ

Автор(и)

  • Олександр Володимирович Зінченко Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0000-0003-4625-7533
  • Наталія Анатоліївна Лісова Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0009-0000-3727-6500

DOI:

https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2026-2-9

Ключові слова:

суб’єктність, асертивність, самостійність, незалежність, відповідальність, психологічна зрілість

Анотація

Метою статті є теоретичний аналіз поняття «асертивність» у контексті концепції суб’єктності. Пропоноване дослідження засноване на використанні низки теоретичних методів. Загальним стратегічним шляхом наукової розвідки є системний аналіз наукових джерел з проблеми асертивності й суб’єктності. Важливим методами є узагальнення й абстрагування, що дозволяють прийти до цілісних теоретичних висновків на основі вивчення теоретичного масиву даних. Наступним кроком є використання моделювання, що дозволяє встановити зв’язки між досліджуваними феноменами. Коротко проаналізовано підходи до розуміння асертивності у психологічній науці. У цілому асертивність розуміють як здатність здійснювати комунікацію, реалізовувати сміливість і впевненість у захисті власної позиції. Визначено основні критерії цього явища: чесний прояв емоцій, відвертість, відсутність страху відмови, здатність до аргументованої дискусії, повага до соціального оточення. Проаналізовано поняття «суб’єкт», що характеризує людину здатну до активного пізнання реальності. Як наслідок, суб’єктність пояснюється як характеристика і здатність до активного впливу на дійсність у контексті перетворень світогляду й ментальних моделей особистості. Теоретичний аналіз понять дає нам можливість знайти спільні елементи досліджуваних явищ: самостійність, незалежність, відповідальність, психологічна зрілість і вольові якості. Висловлюється думка про те, що суб’єктність – це цілісна характеристика оптимальної, усвідомленої активності особистості, тоді як асертивність є її безпосереднім інструментальним виявом у контексті емоцій та комунікації. Потребує подальшої перевірки гіпотеза про те, що асертивність і суб’єктність перебувають у прямій статистичній взаємозалежності як частина і ціле. Зроблено висновок, що ці феномени можуть слугувати метричними індикаторами психологічної зрілості особистості. Подальші перспективи дослідження проблематики вбачаємо в розробці й апробації валідного діагностичного інструментарію, спрямованого на вивчення суб’єктності й асертивності.

Посилання

Бакка Ю. Теоретико-методологічні аспекти вивчення проблеми становлення самостійності особистості. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2021. Випуск 11. С. 10–15. https://doi.org/10.30970/PS.2021.11.2

Главінська О. Д., Новік Л. О. Особистісна суверенність як основа самореалізації особистості. Інтеграція освіти, науки та бізнесу в сучасному середовищі: зимові диспути : тези доповідей I Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 6–7 лютого 2020 р. Дніпро, 2020. Т. 1. С. 281–284.

Кузікова С. Б. Особистість у розвитку: потенціал суб’єктності як модус самозмінювання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки : збірник наукових праць. Херсон : Херсонський державний університет, 2016. Том 1. Вип. 1. С. 53–58. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2016_1%281%29__11

Ніколаєв Л. О., Войтенко О. В. Асертивність як особистісний ресурс дорослого в умовах соціальної кризи. Габітус. 2024. Вип. 59. Том 2. С. 166–171. https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.59.28

Cколота Е. В. Асертивність як складник професійного профілю майбутнього психолога. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2020. Том 31 (70), № 4. С. 79–83. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2020.4/11

Смульсон М. Л., Мещеряков Д. С., Назар М. М., Дітюк П. П. Концепція проєктування віртуального освітнього простору з потенціалом розвитку суб’єктності дорослих. Технології розвитку інтелекту. 2023. Том 7. № 1 (33). https://doi.org/10.31108/3.2023.7.1.4

Ткачук Т. А. Асертивність особистості: проблема визначення поняття в історичному ракурсі. Вісник Національного університету оборони України. Питання психології. 2025. Вип. 5 (87). С. 199–206. https://doi.org/10.33099/2617-6858–25–87–5–199-206

Фефелова В. В., Тимошенко Т. С. Психологічна зрілість особистості: теоретичний аналіз та компонентна структура. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2024. Том 35 (74) № 6. С. 65–69. https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.6/11

Фурман О. Відповідальна особистість та особистісна відповідальність: діалектика категорійного взаємодоповнення. Психологія і суспільство. 2025. Том 92 № 2. С. 22–45. https://doi.org/10.35774/pis2025.02

Штепа О. Психологічна ресурсність у структурі суб’єктності особистості. Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць. 2015. Вип. 27. С. 661–775.

Шульга Д. М. Психологічний аналіз поняття «асертивність» у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2024. № 1. С. 90–96. https://doi.org/10.32782/2311-8458/2024-1-13

Salter A. Conditioned Reflex Therapy: How to be Assertive, Happy and Authentic and Overcome Anxiety and Depression. Watkins Media, 2019. 249 p.

Smith M., Noll J. A., Bryant J. B. The Effect of Social Context on Gender Self-Concept. Psychology Faculty Publications. 1999. Vol. 40. P. 499–512. https://doi.org/10.1023/A:1018879811991

Stein S. J., Book H. E. Emotional Intelligence and Your Success. Stoddart Publishing Co. Ltd., 2000. 276 р.

Twenge J. M. Changes in women’s assertiveness in response to status and roles: A cross-temporal meta-analysis, 1931–1993. Journal of Personality and Social Psychology. 2001. V. 81(1). P. 133–145. https://doi.org/10.1037/0022-3514.81.1.133

Wolpe J. The practice of behavioral therapy. New York : Pergamon Press. 1982. 208 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-11-06

Як цитувати

Зінченко, О. В., & Лісова, Н. А. (2026). АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «АСЕРТИВНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ СУБ’ЄКТНОСТІ. Наукові записки. Серія: Психологія, (2), 71–76. https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2026-2-9