ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

У статті розглядається герменевтика як ефективний методологічний інструмент у дослідженні української літератури. Акцент зроблено на її філософському підґрунті, історичних джерелах та трансформаціях, які зробили герменевтичний підхід універсальним засобом інтерпретації художнього тексту в контексті культури, історії та індивідуального досвіду. Проаналізовано основні концепції Ф. Шляєрмахера, В. Дільтея, Г.-Ґ. Ґадамера, П. Рікера, які сформували теоретичні засади сучасної герменевтики, а також окреслено ключові поняття – «текст», «інтерпретація», «автор», «читач», «горизонт розуміння», «герменевтичне коло».Показано, що герменевтика дозволяє виявляти не лише зміст, закладений автором, а й смислові нашарування, зумовлені культурно-історичним контекстом та читацькою рецепцією.Окрема увага приділяється розвитку герменевтики в українській філології, зокрема в працях М. Зубрицької, Т. Гундорової, М. Ільницького, які послідовно застосовують інтерпретаційні стратегії у вивченні творів українських авторів. На прикладах текстів Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Валерія Шевчука, Ліни Костенко, Оксани Забужко продемонстровано, як герменевтичний підхід сприяє глибшому осмисленню символіки, екзистенційної проблематики, ідентичнісних моделей і гендерних наративів. У статті також розглянуто виклики та перспективи герменевтики в умовах цифрової культури. Проаналізовано специфіку інтерпретації електронних текстів, гіпертекстуальних і мультимедійних форматів, які вимагають нового рівня читацької активності. У підсумку обґрунтовано, що герменевтичний метод зберігає актуальність як адаптивний інструмент сучасного гуманітарного знання, здатний ефективно функціонувати в умовах трансформацій літературного процесу.