ПСИХОСЕМАНТИКА І РИТМОМЕЛОДИКА ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО

Анотація

У статті здійснено літературознавчий аналіз поетичної творчості Миколи Вінграновського як одного з найяскравіших представників української поезії другої половини ХХ ст. Авторки акцентують увагу на глибокому внутрішньому світі ліричного героя, багатстві образної системи, символізмі, архетипних мотивах та інтуїтивному осмисленні людської психіки у поезіях митця. Розкривається глибинний рівень його художнього мислення, вкоріненого в національну традицію та світовий культурний контекст. Указано на психосемантику та ритмомелодику поетичної творчості М. Вінграновського, акцентовано на підсвідомих мотивах, внутрішніх конфліктах та прихованих бажаннях героя, його витіснених емоціях і травматичному досвіді, що стали специфічними рисами поетів-шістдесятників. Відповідно основними аспектами психосемантичного аналізу такої поезії є емоційно-образна структура, колір і звукова символіка, екзистенційні мотиви, внутрішній монолог, що значною мірою впливає на рецепцію поетичної творчості митця та забезпечує глибше залучення читача до інтерпретації тексту.Окрему увагу приділено програмовій поезії «У синьому небі я висіяв ліс», яка репрезентує кращі риси поетичного стилю автора. У статті розглянуто емоційно-смислові акценти, ритмомелодику, інтонаційне оформлення тексту, що сприяє точнішій передачі авторських інтенцій. Звернено увагу на те, як засоби інтонаційного моделювання, темпоритм, логічні наголоси та паузування можуть не лише відтворити естетичну глибину твору, а й зробити його актуальним для сучасного слухача.Матеріал статті може бути використаний у процесі викладання історії української літератури, підготовки до конкурсів читців, літературних студій, а також у системі професійної підготовки вчителів-словесників та акторів, що працюють з поетичним словом.