«Я ВЖЕ НЕ МОЖУ НЕ БУТИ УКРАЇНЦЕМ»: АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДІАЛОЗІ З БОРИСОМ ГРІНЧЕНКОМ

Анотація

У статті досліджується життєвий і творчий феномени А. Кримського крізь призму його листування з Б. Грінченком 1890–1895 років. Акцентується на унікальності постаті А. Кримського. Зазначається, що саме специфіка трактування вченим українського питання стала причиною того, що він був знищений радянською тоталітарною системою. У статті наголошується, що ключем до розуміння життєвого й творчого феноменів А. Кримського можуть і мають стати його листи, що мають незаперечне екзистенціальне значення. Йдеться про те, що Б. Грінченко був адресатом, із яким А. Кримський був максимально щирим і відвертим. Насамперед наголошується, що листи А. Кримського до Б. Грінченка описують шлях адресанта до українофільства. Із цих листів окреслюється суть українофільської концепції А. Кримського, його рецепція ідей М. Драгоманова, яка змінювалася з часом. Аналізуються погляди А. Кримського на мову, яку він вважав першою ознакою нації. Наголошується, що листи до Б. Грінченка фіксують думки адресанта про окремішність української мови.Листи А. Кримського до Б. Грінченка свідчать, що адресант переймався питаннями видання літератури для народу, дешевої (лубочної) книги, яка б була і корисна, і доступна. А. Кримський вказував на низькопробність існуючої продукції. Йому не імпонували спримітизовані сюжети книжок з українською тематикою, а також порушення норм українського правопису й синтаксису, до яких вдавалися московські видавці.Із листів А. Кримського, адресованих Б.Грінченку, постає чимало інформації, яка стосувалася питання видання української книги наприкінці ХІХ століття. Адресант констатував, що після проходження цензури книга нерідко перетворювала на цензурний «недобиток». Наголошується, що листовне спілкування А. Кримського з Б. Грінченком нерідко виходило за межі дискусій про національну справу. Борис Грінченко був адресатом, з яким Агатангел Кримський ділився не тільки своїми думками, але й особистими відчуттями. Ці листи в найдрібніших рисах окреслюють психологічний типаж адресанта. Часом вони нагадують анатомію душі адресанта, який страждав на нервові розлади. Наголошується, що епістоли виказують вишукану делікатність, яка проявлялася у прагненні не образити адресата ані словом, ані тоном епістолярної розмови. Листи до Б. Грінченка фіксують крайню вимогливість А. Кримського до самого себе, його надзвичайну скромність. Йдеться про риси, притаманні невротичним натурам.