КОНЦЕПТ «ТВОРЧІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

Анотація

У контексті теорій, що запановували в добу романтизму, важливе місце займав концепт «творчість» як такий, що описував джерело буття та мету буття, що в свою чергу знайшло відображення в літературних текстах і філософських дослідженнях. У статті ми вивчаємо концепт «творчості» із використанням підходів, що дозволяють висвітлити теоретичні трактування літературної практики епохи романтизму у зв’язках із теорією літератури та філософією. Значна кількість праць про романтизм дозволяє заглибитися в аспекти філософсько-світоглядного, формально-мистецького, біографічного, стилістичного та компаративного характеру. Це стосується концепту «творчість», який виноситься дослідниками як фундаментальний. Ми розглядаємо тексти британського поета Персі Біші Шеллі, німецького літератора Новаліса, польського поета Юліуша Словацького, німецького філософа Іммануїла Канта, польського поета-прекурсора романтизму Антонія Мальчевського тощо. У зразках літературних текстів, програмних документів і філософських досліджень, на які ми посилаємося, прослідковується увага авторів до проблеми ґенезису буття загалом чи конкретного середовища особи-мовця, а це своєю чергою екстраполюється на автора: великий масив текстів співвідносних із романтизмом демонструє успадковану від попередніх літературних епох тенденцію до ототожнення персонажа й автора, а в межах одного конкретного творчого методу – до «автороцентризму» та месіянізму. Ми наголошуємо на ключових аспектах розуміння «творчості» в контексті філософії романтизму: «творчість» як механізм ґенерування буття розглядається як багата я технологія текстотворення; декларований універсалізм «творчого» процесу проєктує розуміння креації культурного краєвиду на перебіг психічних процесу окремого «я»; форма є продуктом взаємодії реципієнта із повідомленням.