ПОЛІТИЧНИЙ НАРАТИВ ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ КОНЦЕПТІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-211-3Ключові слова:
наратив, політичний наратив, політичний наративний концепт, образ-конструкт, теорія порядку денного, фреймінг, праймінгАнотація
У цій розвідці, виконаній на перетині когнітивної, політичної та медійної лінгвістики, пропонується теоретичний аналіз політичного наративу як інструменту формування й актуалізації політичних концептів. Основними темами статті є характеристика політичного наративу та визначення особливостей політичного наративного концепту. Традиційно, термін «наратив» застосовують у літературознавчих студіях на позначення художнього тексту як оповіді, або історії, що має фабулу і сюжет, представлений послідовністю подій. Наративний поворот, який відбувся у соціальних науках, зумовив «вихід» наративу у міждисциплінарну царину і змістив фокус уваги дослідників зі структурної організації власне наративних текстів-історій на вплив, здійснюваний цим текстом на широку аудиторію. У політичній сфері наратив розуміють як певним чином організований зміст, який транслюється вербальним текстом і який формує політичні концепти і категорії. Політичний наратив визначається як «гіпертекст», що відображає багатоголосся учасників політичної боротьби, має різних оповідачів і, відповідно, різноманітні раціональні та емоційні оцінки. Наративний політичний концепт (термін С. А. Жаботинської) – це ментальний образ, що містить конкретну політично значущу інформацію, трансльовану численними текстовими повідомленнями, зокрема медійними. Як когнітивний конструкт, цей образ, що відбиває ключові упередження суб'єктів стосовно світу та взаємодії з іншими учасниками політичних процесів, формується завдяки акцентуванню певної інформації (agenda-setting), способу її подання (framing), апелювання до емоцій споживачів політичного контенту та укоріненню в їхній пам’яті шляхом праймінгування (priming), або встановлення необхідних стійких асоціацій, пов’язаних із визначеними політичними реаліями. Формування світоглядно важливих концептів за допомогою медійних політичних наративів визначає ставлення громадськості до політичних процесів усередині країни та поза її межами. Представлені у статті теоретичні положення є засадничими для подальшого дослідження особливостей конструювання наративного політичного концепту DEMOCRACY IN UKRAINE / ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ в американських ЗМІ.
Посилання
Norberg J. Concepts, Political. The Encyclopedia of Political Thought / ed. by M. Gibbons. 2015. P. 1–2.
Жаботинська С. А. Наративні політичні концепти: методика лінгвокогнітивного аналізу. Концепти і контрасти: монографія / ред. Н. В. Петлюченко. Одеса, 2017. С. 30–40.
Почепцов Г. Наратив як інструментарій: від літературознавства до боротьби з тероризмом. Політичний менеджмент. 2008. № 4. С. 3–11.
Лещенко Г. Політичний наратив у епоху постправди. Соціальні та гуманітарні технології: філософсько-освітній аспект: матеріали Х міжнародної науково-теоретичної конференції (м. Черкаси, 21–22 березня 2024 р.). / упоряд.: О. І. Астапова-Вязьміна; відп. ред. проф. А. І. Бойко. Черкаси: ЧДТУ, 2024. С. 66–67.
Steblyna N. O. Narrative in the field of political communications: The approaches of most cited papers on Web of Science. Політичне життя. 2019. № 3. P. 95–100. https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.15
Мельникова-Курганова О. С. Пропагандистські наративи в політичних комунікаціях. Матеріали Міжнародної конференції «Авіа-2023» (м. Київ, 2023). Київ: НАУ, 2023. С. 28.66–28.69.
Кобзєва О. О. Структура та функції політичного наративу «вибори президента». Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2001. Вип. 38. С. 161–165.
Яцимірська М. Сучасний медіатекст: політичні наративи, смисли і сенси, емоційні маркери. Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. 2022. Вип. 51. C. 216–224. URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/journalism/article/viewFile/11411/11746
Zhabotynska S., Velivchenko V. New media and strategic narratives: The Dutch referendum on Ukraine – EU Association Agreement in Ukrainian and Russian internet blogs. European Security. 2019. №28(3). P. 360–381. DOI: https://doi.org/10.1080/09662839.2019.1648253
Chaban N., Zhabotynska S. Political images and perceptions at the interdisciplinary crossroads. Introduction to the Special Issue “Ukraine-EU Relations: Verbal Narratives, Images, and Perceptions”. Cognition, Communication, Discourse. 2019. № 17. P. 13–23. DOI: https://doi.org/10.26565/2218-2926-2018-17-01
Жаботинська С. А. Типи онтологій для наративних концептів (на прикладі медійного наративного концепту COVID-19). Виклики та парадокси соціальної взаємодії в постмодерному світі: лінгвістичні та психологічні аспекти: матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 2021. С. 17–21.
Жаботинська С. А., Шапошник К. А. Протестний наратив «Black Lives Matter – 2020» в американських і британських ЗМІ: лінгвокогнітивний вимір. Мовознавчий вісник. 2022. Вип. 32. С. 122–134. DOI: https://doi.org/10.31651/2226-4388-2022-32-122-134
Zhabotynska, S., Brynko, A. Emotive lexicon of the political narrative: Ukraine and the West in Chinese media. Cognition, communication, discourse. 2022. Vol. 25. P. 89–118. DOI: https://doi.org/10.26565/2218-2926-2022-25-07
Cambridge Dictionary. Narrative. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/narrative (date of access: 28.09.2024).
Prince G. Narratology. Cambridge History of Literary Criticism: from Structuralism: its rise, influence and aftermath / ed. by R. Selden. Cambridge: Cambridge University Press, 1995. Vol. 3. P. 110–130.
Richardson B. Recent concepts of narrative and the narratives of narrative theory. Style. 2000. P. 168–175. URL: https://www.researchgate.net/publication/284905957_Recent_Concepts_of_Narrative_and_the_Narratives_of_Narrative_Theory (date of access: 15.09.2024).
Bal M. Narratology: Introduction to the Theory of Narrative. Fourth Edition. University of Toronto Press, 2017. 228 p.
Як розмежувати сюжет і фабулу? Українська бібліотечна асоціація. URL: https://www.ukrlib.com.ua/answers/printit.php?tid=11152 (дата звернення: 06.11.2024).
Bullock O. M., Shulman H. C., Huskey R. Narratives are persuasive because they are easier to understand: examining processing fluency as a mechanism of narrative persuasion. Frontiers in Communication. 2021. Vol. 6. DOI: https://doi.org/10.3389/fcomm.2021.719615
Czarniawska B. The ‘narrative turn’ in social studies. Narratives in Social Science Research. SAGE Publications, Ltd, 2004. P. 2–16. DOI: https://doi.org/10.4135/9781849209502
Keestra M. How do narratives and brains mutually influence each other? Taking both the ‘neuroscientific turn’ and the ‘narrative turn’ in explaining biopolitical orders. Paper for Amsterdam School for Cultural Analysis workshop; 16 April –18 April, 2014. P. 1–11.
Bruner J. Acts of meaning. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1990. 181 p.
Hammack P. L., Pilecki A. Narrative as a root metaphor for political psychology. Political Psychology. 2012. Vol. 33, No. 1. P. 75–103. DOI: 10.1111/j.1467-9221.2011.00859.x
Groth S. Political narratives / narrations of the political: an introduction. Narrative Culture. 2019. № 6(1). P. 1–9.
Smith E. E., Medin D. L. Categories and Concepts. Cambridge: Harvard University Press, 1981. 213 p.
Мартинюк А. П. Словник основних термінів когнітивно-дискурсивної лінгвістики. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 196 с.
Croft W., Cruse D. A. Cognitive linguistics. Cambridge: Cambridge University Press, 2004. 356 p.
Олещук П. Теоретичні засади аналізу політичних наративів як засобу дослідження політичного дискурсу. Віче. 2010. № 10. URL: https://veche.kiev.ua/journal/2014/ (date of access 07.07.24).
Rogers B. Perception: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press, 2017. 192 p.
Boulding K. E. The Image: Knowledge in Life and Society. University of Michigan Press, 1961. 175 p.
Lippmann W. Public Opinion. New York: Simon and Schuster, 1997. 272 p.
Boulding K. E. National images and international systems. The Journal of Conflict Resolution. 1959. Vol. 3, No. 2. P. 120–131. URL: http://www.jstor.org/stable/173107
Herrmann R. K. Image theory and strategic interaction in international relations. Oxford Handbook of Political Psychology / ed. by D. O. Sears, L. Huddy, R. Jervis. Oxford: Oxford University Press, 2003. P. 285–314.
McQuail D. McQuail's Mass Communication Theory. London: SAGE Publications, 2010. 633 p.
Moy P., Tewksbury D., Rinke E. M. Agenda-setting, priming, and framing. The International Encyclopedia of Communication Theory and Philosophy / ed. by K. B. Jensen, R. T. Craig, J. D. Pooley, E. W. Rothenbuhler. Hoboken: John Wiley & Sons, Ltd, 2016. P. 1–13. DOI: https://doi.org/10.1002/9781118766804.wbiect266 .
Goffman E. Frame analysis: an essay on the organization of experience. Boston: Northeastern University Press, 1986. 586 p.
Entman R. M. Framing: toward clarification of a fractured paradigm. Journal of Communication. 1993. Vol. 43, No. 4. P. 51–58. DOI: 10.1111/j.1460–2466.1993.tb01304.x
Scheufele D. A., Tewksbury D. Framing, agenda setting, and priming: The evolution of three media effects models. Journal of Communication. 2007. №57(1). P. 9–20. DOI: https://doi.org/10.1111/j.0021-9916.2007.00326.x
Scheufele D. A. Framing as a theory of media effects. Journal of Communication. 1999. № 49(1). P. 103–122. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.1999.tb02784.x
Dillman Carpentier, F. R. Priming. The International Encyclopedia of Media Effects / ed. by P. Rossler. Wiley-Blackwell, 2017. P. 1–13. DOI: https://doi.org/10.1002/9781118783764.wbieme0050
Price В., Tewksbury D. News values and public opinion: A theoretical account of media priming and framing. Progress in the communication sciences / ed. by G. A. Barnett, F. J. Boster. New York: Ablex, 1997. Vol. 13. P. 173–212.
