ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСОБОВИХ ІМЕН У СКЛАДІ КАЛЕНДАРНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Анотація

У статті проаналізовано процес трансформації особових імен у складі фразеологічних одиниць. У семантичному плані функціонально переорієнтований антропонім виражає цілісне уявлення про суб'єкт номінації, набуває узагальненого сенсу та експресивності, як наслідок, перестає функціонувати як позначення конкретної людини в складі календарного фразеологізму. Метою дослідження є розгляд функціонування особових імен у складі календарних фразеологічних одиниць на матеріалі української, німецької та іспанської мов. Реалії, що позначаються календарними фразеологізмами із власноіменним компонентом, найтіснішим чином пов'язані з ментальністю народу, міфологією та історією країни, традиціями. Особові імена у складі календарних фразеологічних одиниць, які є невід’ємним компонентом смислової та структурної організації фразеологізмів, конденсують увесь складний комплекс культури й психології даного народу, неповторний спосіб його образного мислення. На підставі розкриття лінгвокультурних ознак ономастичного складу одиниць розглянуто положення про те, що постійно відтворювані в мовленні висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю та експресивністю. Календарний фразеологізм з особовим іменем є культурно-мовним знаком, який являє собою єдність фрагменту культурного знання та мовної структури. Він є носієм культурної інформації, яка імпліцитно представлена в його семантиці та сконцентрована у його внутрішній формі. Формально особове ім’я залишається іменем певного святого, але у фразеологічному контексті воно стає одиницею хронометричного ряду, співвідноситься з часовими поняттями.