«ВІЙНИ ПАМ’ЯТЕЙ» У РОМАНІ МАРИНИ ГРИМИЧ «ЛАРА»

Анотація

Стаття присвячена художньому осмисленню «війн пам’ятей» у контексті радянського минулого. У полі зору дослідниці роман «Лара» Марини Гримич. Ідейно-естетичне вираження проблеми проаналізовано на основі теорій посттоталітарної пам’яті. Простежено послідовний процес трансформації пам’яті: травма – терапія – відновлення. Виявлено вміння письменниці відтворювати реакції героїв на тоталітарне минуле: біль від пізнання забутих трагедій, прийняття страшної правди, самоствердження гідности. Описано протистояння поглядів на пережите через ностальгію за радянським спадком (відданість облудним наративам) і антиностальгію (стремління до прогресивних ідей). Характеристика персонажів і специфічне тло подій охарактеризовано в зіставлені з романами М. Гримич «Клавка» і «Юра», пов’язаних із «Ларою» темою і сюжетом. Відзначено, що в попередніх текстах авторка більше уваги зосередила на повсякденні соціуму, а в третій книзі безкомпромісно викрила страшні злочини тоталітарного минулого, показала складний шлях пошуку правди. Сутність подолання глобальної всенародної травми вміщено в межі однієї родини або кола друзів, де безпам’ятство приховало найстрашніше – співжиття у спільному середовищі катів та жертв. Зауважено, що велике значення в романі має час подій – рік Чорнобильської трагедії, коли розпад СРСР став безповоротним. У цей період почалася відкрите протистояння тоталітарної і антитоталітарної пам’ятей. Виявлено також поколіннєвий зріз у «війнах пам’ятей»: Клавка (старше покоління) свідомо проходить складну, але необхідну терапію пам’яти; Юра, Аніфе (середнє покоління) проживає помилки батьків і шукає свій шлях до істини; Лара (покоління молодше) відділяє себе від радянського існування, прагне змін.