ОРГАНІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ РЕЧЕННЯ ІЗ ЗАЙМЕННИКОМ У РОЛІ ПІДМЕТА

Анотація

Стаття написана в руслі актуальних досліджень, оскільки проблема ролі займенника на формально-синтаксичному рівні структури речення зумовлена поширеністю цієї частини мови, її взаєминами з іншими членами речення. Визначення функціональних особливостей кожної лексико-семантичної групи займенників є певним внеском до загальної теорії ролі підмета в реченні та особливостей його вживання. Значну увагу приділено ролі займенників у роботах Л.А. Булаховського, І.Г. Матвіяса, П.О. Петрової, Й.О. Дзендзелівського, І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, М.Я. Плющ, В.М. Ожогана, О.Г. Межова, Н.Л. Іваницької, І.В. Дудко, Н.П. Дзюман та інших авторів. Незважаючи на наявність значної кількості праць, присвячених займенникам, їх роль у сучасній мові ще не є досить висвітленою. Тому мета, яку ми ставимо у цій статті, – проаналізувати функції всіх лексико-граматичних розрядів займенників у ролі підмета. Дотримуємось погляду щодо вираження підмета формою називного відмінка однини чи множини із будь-яким лексичним значенням – вказувати на особу, будь-яку істоту / неістоту, явище, поняття, що виконує роль носія ознаки, вираженого присудком. У статті розглянуто поділ займенників з погляду функціонування їх у ролі підмета на три групи: співвідносні з іменниками займенники, співвідносні з числівниками займенники, співвідносні з прикметниками займенники. У сучасній українській мові відбуваються певні зсуви у співвідношенні називного й об’єктного (орудного) відмінків особових займенників. Тому подальше дослідження передбачає детальний аналіз ролі підмета у співвідношенні з роллю суб’єктної синтаксеми на семантичному рівні речення. Сфера використовування об’єктного відмінка зумовлена звуженням сфери вживання називного відмінка. Ці особливості співвідношення відмінкових форм зумовлюють появу та розвиток такої функцій займенника, як емоційно-вольова (психологічна).