МАРІЯ МАТІОС У МЕГАТЕКСТІ: ПРОБЛЕМА МОДЕЛЮВАННЯ ПСИХОСВІТУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-9Ключові слова:
психопоетика, психосвіт, мегатекст, автобіографія, світогляд, Марія Матіос.Анотація
У статті досліджується проблема моделювання психосвіту Марії Матіос. Значна зацікавленість читачів її доробком і глибокий інтерес науковців до психологізму прози підкреслюють складність і багатовимірність її художнього світу. Для повного осягнення смислових інтенцій творів письменниці важливим є створення цілісних уявлень про психосвіт авторки, який є вагомим джерелом художності й ключем до глибинної інтерпретації. У межах розвідки запропоновано застосування методології психопоетики з розширенням вектору уваги на світогляд мисткині, що розкривається через ціннісні орієнтації, маніфестовані в її психоавтобіографії. Теоретична частина статті представляє еволюцію поглядів на дослідження особистості письменника та новітні зразки літературознавчих напрацювань із застосуванням психопоетикального підходу. Одним із завдань є розширення поняття «мегатекст» відповідно до обсягу психоавтобіографічного матеріалу Марії Матіос. Згідно з психопоетикальним підходом, письменниця розглядається не як об’єкт дослідження, а як активний суб’єкт творення. Запропоновано модель аналізу психосвіту Марії Матіос на прикладі її книги «Вирвані сторінки з автобіографії», яку можна вважати цікавим поєднанням мемуаристики й публіцистики авторки. На цьому матеріалі представлено огляд ключових ціннісних орієнтирів, пов’язаних зі ставленням до людей, родини та власного призначення. Хронологічний порядок розділів книги дає змогу простежити витоки й динаміку формування психічних феноменів і їх наслідки для майбутнього становлення письменниці. Зі змісту «Вирваних сторінок з автобіографії» можна зробити висновки про підвищену здатність М. Матіос до емпатії, уважність до людського горя, загострене почуття справедливості, на які впливають спадкові чинники, виховання й компенсаторний механізм, вироблений в ідеологічних рамках Радянського Союзу.
Посилання
Берн Е. Ігри, у які грають люди / пер. з англ. К. Меньшикової. 3-є видання. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2019. 256 с.
Даценко Я. Психопоетика творчості Григора Тютюнника : дис. ... канд. філол. наук / Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ; Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2019. 214 с.
Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. Київ : Академвидав, 2003. 392 с.
Матіос М. Вирвані сторінки з автобіографії. Львів : ЛА «Піраміда», 2011. 368 с.
Михида С. Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника : монографія. Кіровоград : Поліграф-Терція, 2012. 357 с.
Особистість у розвитку: психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С. Максименка. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2015. 430 с. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/32309683.pdf (дата звернення: 16.03.2023).
Рибак О. Особливості класифікації культурно-ціннісних орієнтацій. Психологічний часопис. 2017. № 6 (10) С. 173–185. URL: https://apsijournal.com/index.php/psyjournal/article/download/178/126 (дата звернення: 15.03.2023).
Скляр І. Психопоетика творчості Валер’яна Підмогильного : дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Донец. нац. ун-т. Донецьк, 2012. 234 с.
Фройд З. Вступ до психоаналізу. Нові висновки / переклад П. Таращук. Київ : Навчальна книга – Богдан, 2021. 552 с.
Фуко М. Що таке автор? Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. М. Зубицької. Львів : Літопис, 1996. С. 444–456.
Jung C.G. Modern man in search of a soul. New York, NY : Routledge. 2001. 264 р.
