ЗМІНИ НА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОМУ РІВНІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПЕРІОДУ ВІЙНИ 2022–2026 РР.

Анотація

У статті досліджено лексико-семантичні зміни в українському медійному мовленні періоду повномасштабної російсько-української війни. Матеріалом слугували лексичні одиниці, зафіксовані у публікаціях інтернет-видання «Українська правда» від 23 квітня 2022 року до 20 липня 2026 року. Мета дослідження полягає у з’ясуванні взаємозв’язків між появою нових номінацій, воєнно зумовленою неосемантизацією загальновживаних слів, оновленням військової термінології, освоєнням іншомовних назв і розширенням сфери функціонування субстандартної та стилістично маркованої лексики. Для інвентаризації та систематизації матеріалу застосовано описовий метод; значення одиниць та характер семантичних змін визначено за допомогою контекстуально-семантичного й компонентного аналізів; особливості будови, стилістичного маркування та медійного вживання з’ясовано із залученням словотвірного і функційно-стилістичного аналізів. Зіставлення хронологічно віддалених контекстів дало змогу простежити зміни форми, семантики й комунікативного статусу окремих одиниць. Установлено, що лексичні інновації аналізованого періоду утворюють рухомі зони перетину. Нові номінації постають унаслідок словотвірної компресії, абревіації, афіксації та освоєння запозичених основ; загальновживані слова набувають воєнно зумовлених значень через метафоричне й метонімійне перенесення. Назви озброєння функціонують у латинографічних і кириличних формах, виявляють різний ступінь графічного та граматичного освоєння й можуть входити до української синтаксичної сполучуваності, не втрачаючи технічної точності. Окремо визначено, що заголовкова позиція або вживання без пояснення свідчать про комунікативне освоєння, однак не обов’язково про детермінологізацію. З’ясовано, що субстандартні одиниці з’являються в прямій мові, метамовному викладі та авторській колонці; така медійна видимість свідчить про їхню суспільну впізнаваність, але не про нормативне закріплення. Зроблено висновок, що лексичне оновлення українського медійного мовлення воєнного періоду має багатовекторний характер і охоплює взаємопов’язані номінаційні, семантичні, словотвірні, граматичні та функційно-стилістичні зміни.