СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР ОНІМА «БОГ» У ТЕКСТІ РОМАНУ «ГОЛОС ПЕРЕПІЛКИ» МАРІЇ ТКАЧІВСЬКОЇ

Анотація

У статті розглянуто розгортання семантичного простору оніма Бог у прозі М. Ткачівської. Реалізовано лінгвокульторологічний підхід для вивчення вербалізації концепту «Бог» та застосовано методику аналізу всіх значень і семантичних відтінків лексеми-імені концепту, усіх її зв’язків з іншими словами в контексті. Простежено парадигматику теоніма (актуалізацію його лексико-семантичної структури в тексті, синонімні й антонімні відношення), його синтагматику (входження до фразеологізованих і вільних словосполучень) і словотвірний вимір (представлення семантики в дериватах). Лексема Бог зазвичай актуалізує пряме сакральне значення і разом з вокативами Боже, Божечку в ролі звертань або десакралізованих вигуків виявляє християнський світогляд героїв. У тексті зафіксовано розширення метонімного переносного значення теоніма, що є цінним для лексикографії. Концепт «Бог» вербалізують також синоніми, які поглиблюють його розуміння. Сутність християнського Бога розкривають і фразеологізми з лексемою Бог (зчаста трансформовані), які описують стан, ознаки та дії людини; стан природи; невідомість; смерть. Вигукові фразеологізми з компонентом-теонімом передають побажання, благословення, прохання, застереження, подяку, запевнення-клятву. Антиетикетних вигуків-прокльонів з онімом Бог, як і антонімів до лексеми Бог – назв злої сили, не зафіксовано, що є прикметною рисою ідіостилю М. Ткачівської та виявляє християнські моральні цінності. Вільна сполучуваність теоніма з дієсловами, прикметниками, частками актуалізує нові семи, зчаста відсутні в словниковій дефініції. Онім Бог виявляє свою семантику в нечисленних дериватах. Дослідження дає змогу побачити глибоке вкорінення концепту «Бог» у мовній картині світу українців і живий сакральний струмінь сучасної української художньої літератури.