МІФОЛОГІЧНІСТЬ ОБРАЗУ КОНЯ В “ШАХ-НАМЕ” ФІРДОУСІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню міфологічного значення образу коня Рахша як вірного супутника Рустама в «Шах-наме» Фірдоусі. З’ясовано, що образ коня, традиційно важливий для світової літератури, в іранській епічній традиції набуває особливої символічної глибини та універсальності, стаючи не просто кінь не просто супутником героя, а міфічним образом, що поєднує фізичну потугу з духовним змістом. Рахш є одним із найвиразніших кінських образів давньоперського епосу, який виходить за межі функції засобу пересування і постає як уособлення моральних ідеалів, бойового духу, колективної пам’яті та космічної гармонії. У роботі проаналізовано образ Рахша у трьох вимірах – епічному, міфологічному та художньому. В епічному аспекті розкрито його роль у розвитку сюжету та батальних сценах; у художньому підкреслено психологічну й емоційну багатовимірність образу та його тісний зв’язок із постаттю Рустама; у міфологічному – окреслено надприродні риси Рахша, що підносять його до рівня сакральної істоти та медіатора між земним і небесним світами. Встановлено, що образ Рахша функціонує як архетип, пов’язаний із космічною боротьбою світла й темряви та ідеєю гармонійної єдності людини, природи й всесвіту. Функціональна багатоплановість образу коня дозволяє йому стати носієм і передавачем ключових цінностей іранської цивілізації. Завдяки Рахшу «Шах-наме» не лише оповідає про подвиги минулого, а й створює канон поведінкових ідеалів: незламності перед обличчям хаосу, вірності обов’язку й високого призначення. Рахш у структурі епічної поеми Фірдоусі – це більше, ніж міфічний кінь: він є живим свідком боротьби світла з темрявою, стражем історичної пам’яті та носієм сакралізованого уявлення про народ і його ідеали. Через його постать Фірдоусі утверджує культурну тяглість Ірану, його духовну велич і незламність перед лицем випробувань.