ТИПОЛОГІЯ ГОЛОВНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ Ю. АНДРУХОВИЧА)

Анотація

У статті здійснено аналіз типології головних членів речення в українській мові на матеріалі творів Ю. Андруховича. Дослідження зосереджене на структурно-семантичних особливостях підмета й присудка, морфологічних способах вираження, функціональних різновидах і стилістичних трансформаціях у художньому дискурсі. Сучасна проза демонструє авторські синтаксичні інновації, індивідуально-стильові трансформації предикативних центрів речення, що створює потребу в типологійному аналізі головних членів речення на матеріалі художнього дискурсу. Установлено, що вибір структурних моделей підмета й присудка корелює з ідіостилем автора, жанровими параметрами твору. Аналіз матеріалу сучасної прози засвідчив, що індивідуально-авторські особливості синтаксичної організації тексту виявляються у варіативності способів вираження головних членів речення, у функційному навантаженні складених форм присудка. Здійснено комплексний структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аналіз типології головних членів речення в українській мові на матеріалі художньої прози Юрія Андруховича. Запропоновано розширену типологійну модель підмета й присудка з урахуванням формально-граматичних, семантико-синтаксичних і текстоцентричних параметрів їхнього функціонування. Уточнено класифікаційні ознаки підмета й присудка в умовах художнього дискурсу, виявлено варіативність структурної організації та функційного навантаження головних членів речення в ідіостилі письменника. Такий підхід дає змогу точніше диференціювати різновиди підмета й присудка за способом морфологічного вираження, структурною складністю, ступенем предикативності та текстотвірною роллю. Доведено, що індивідуально-авторський стиль зумовлює функціонально-стилістичну модифікацію головних членів речення, що розширює межі їхнього традиційного граматичного опису та актуалізує їхню текстотвірну й експресивну функції.