ВІДОБРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ ВОДА ТА ЙОГО РЕПРЕЗЕНТАНТІВ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТІВ)

Анотація

У статті розглянуто вербалізацію концепту ВОДА та його репрезентантів у мовній картині світу на матеріалі текстів українських народних пісень, замовлянь і дум. Визначено мовну картину світу як осмислення навколишнього світу, віддзеркаленого в мові, адже кожна людина сприймає і відтворює навколишню дійсність по своєму, а мова концептуалізує картину світу. Зазначено, що у мові відображені культурні, психологічні особливості етносу, а кожен народ інтерпретує надбання попередніх поколінь, змінює та доповнює їх, відображаючи своєрідність національної культури. Зауважено, що концепт ВОДА в досліджуваних текстах українського фольклору репрезентований конкретизаторами-апелятивами: море, річка, ріка, лиман, хвиля, дощик. Концепт ВОДА та його репрезентанти мають семантику водного простору; водної поверхні, що сприймається як окрема фізична маса; показника місцевості; пов’язаних із небезпекою відчуттів; чужого простору; допомоги, зцілення; вербального засобу комунікації; засобу причарування; напою. Основним семантичним навантаженням аналізованих лексем є значення великого простору. Метеоназва дощик, гідроніми Дунай, Десна, Вісла здебільшого притаманні текстам українських народних пісень. Чорне море, Дніпро-Славута, річка Самарка є невід’ємними атрибутами дум. Концепт ВОДА в українських замовляннях символізує допомогу, зцілення та функціонує у конструкціях звертань. Багата епітетика концепту ВОДА: свята, чиста, каламутна, холодна; море – червоне, річка – кривава. Досліджувані лексеми є показниками уявлень про свої та чужі світи в мовній картині світу та мають просторово-часове наповнення. В українських фольклорних текстах концепт ВОДА та його репрезентанти набувають символічної семантики та амбівалентних значень.