ОМОВЛЕННЯ ПРОСОДИЧНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ В ДРАМАТИЧНОМУ ТЕКСТІ БУКОВИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Анотація

У статті репрезентовано драматичний текст як дворівневе утворення, що становить єдність вербальної (репліки) та невербальної (ремарки) комунікації; складну семіотичну одиницю, поліфонію якого формує авторське та персонажне мовлення. Структурна одиниця невербальної комунікації в драматичному тексті – ремарка, що допомагає візуалізувати прочитане; для структурних одиниць вербальної комунікації притаманний комплексний ієрархічний характер: первинна одиниця – репліка або монолог, вторинні – діалог, полілог. З урахуванням інтонаційного оформлення мовлення, що є виявом емоційно-вольового ставлення того, хто говорить, до предмета мовлення та слухача, виокремлено мовленнєві ремарками, які відображають просодичні компоненти комунікації в драматичному тексті – важливі елементи, що визначають інтонаційне оформлення мови, створюючи атмосферу, характер персонажів та ритмічну структуру реплік. Вони відіграють ключову роль у виразності діалогу та драматичній дії. Зосереджено увагу на просодичних ремарках, що відображають інтонаційні характеристики мовлення персонажа, підкреслюють значущість слів або створюють напруження, вказують на темп мовлення (швидкий, повільний), диференціюють емоційні ситуації, сприяючи створенню відповідного образу персонажа. Омовлення просодичних засобів відбувається через прислівники, прийменниково-відмінкові конструкції, дієслівні одиниці та ін. Проаналізовано просодичні компоненти, які засвідчують урочистий, офіційний тон пафосного, патетичного мовлення, а також підкреслюють квазірозмовний характер театрального дійства. Джерельною базою дослідження послугували діалогічні та монологічні фрагменти з драматичних текстів буковинських письменників (Ю. Федьковича, С. Воробкевича, С. Яричевського, І. Синюка), драматичні здобутки яких є індикатором розвитку культури на Буковині другої половини ХІХ – початку ХХ століття.