ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ДИНАМІКИ ПСИХІЧНОГО В ПОРТРЕТУВАННІ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-213-49Ключові слова:
Г. Тютюнник, мала проза, мова тіла, психоаналіз, психологічний портрет, психодинаміка, художня детальАнотація
У статті досліджено психологічний портрет як засіб візуалізації динаміки психічного персонажів у малій прозі Григора Тютюнника. До цієї категорії належать стани, процеси та властивості, які зазнають трансформацій під впливом екзо- та ендопсихічних чинників і знаходять художнє відображення в змістово щільному тексті письменника. Увагу зосереджено на ролі портретних деталей, зокрема процесуальних – міміки, постави, погляду, жестикуляції, мовлення – як елементів, що репрезентують не лише зовнішність персонажа, а й зміни в його психоемоційному стані. Прагнемо осмислити співвідношення між тілесним вираженням і внутрішніми переживаннями, які часто не вербалізуються, але передаються через рухи обличчя й тіла. З урахуванням психоаналітичної традиції портрет розглядаємо як своєрідну проєкцію несвідомого, де художні деталі сигналізують про психоемоційні стани.Аналіз побудований на матеріалі оповідань «Оддавали Катрю» та «Зав’язь», у яких простежено, як зовнішні прояви стають відображенням психологічної трансформації героїв. Якщо зосередити увагу на образах Катрі та Миколки, стає зрозуміло, що обоє зазнають глибинних зрушень, і автор детально відображає їхній перехідний стан: із дівчини-дитини в жінку-матір, із хлопчика в юнака. Через стан виняткового напруження та сум’яття, спровокованого страхом чи закоханістю, вербальний канал блокується, і мова тіла, деталі одягу чи зовнішності стають визначальними для візуалізації елементів психічного. Дослідження спирається на деякі аспекти психоаналітичного підходу, що дозволяє глибше інтерпретувати взаємозв’язок зовнішніх проявів із внутрішньою психічною структурою персонажа.Зроблено висновок, що портретна система Григора Тютюнника є не лише засобом індивідуалізації чи типізації персонажів, а й інструментом виняткової психологізації, що формує підтекстову площину й забезпечує емоційну наповненість художнього тексту.
Посилання
Оцабрик О. Маркери психологічного в портретах персонажів прози Григора Тютюнника (на матеріалі новели «Завʼязь»). Наукові записки. Серія: Філологічні науки. 2024. Вип. 2 (209). С. 264–269. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-209-40.
Тютюнник Г. Вибрані твори. Дніпропетровськ : Січ, 2000. 449 с.
Клочек Г. Енергія художнього слова. Збірник статей. Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 2007. 448 с.
Фройд З. Вступ до психоаналізу. Нові висновки. Пер. П. Таращук. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. 552 с.
Фащенко В. У глибинах людського буття : літературознавчі студії. Одеса : Маяк, 2005. 640 с.
Михида С. Психопоетика українського модерну : проблема реконструкції особистості письменника. Кіровоград : Поліграф–Терція, 2012. 357 с.
Івашина О. Психологізм у творчості Марії Матіос: теоретичні та прикладні аспекти. Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 29. Том 1, С. 269–274.
Пархета Я. Психопортрет Григора Тютюнника: кореляція психосоматики і характеру. Волинь філологічна: текст і контекст. Аналіз та інтерпретація тексту. Луцьк, 2015. С. 204–214.
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : Академія, 2007. 752 с.






