ЛЕКСИКА ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ, ЗАПОЗИЧЕНА УКРАЇНСЬКОЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-213-35Ключові слова:
англіцизми, латинізми, запозичення, українська мова, глобалізація, медіапростір, мовна адаптаціяАнотація
У статті розглядається процес проникнення латинської лексики в англійську мову та подальше її запозичення українською. Проаналізовано семантичні групи запозичень, шляхи адаптації іншомовних елементів та вплив латинізмів на українську термінологію, зокрема в галузі науки, техніки, медицини та права. Особлива увага приділяється транзитивній ролі англійської мови як посередника між латинською та українською. Досліджується вплив англійської мови на сучасну українську через запозичення слів латинського походження. Більшість латинізмів, запозичених через англійську, зберігають оригінальну латинську морфемну структуру, але зазнають адаптації до української фонетики та морфології. Ці лексеми часто функціонують у ролі термінів, що підвищує їхню стабільність у мові. Розглядаються причини та наслідки цього явища, зокрема в контексті глобалізації, розвитку технологій і міжнародної комунікації. Автори аналізують сфери, де такі запозичення найпоширеніші (наука, медицина, IT, політика, економіка), а також їх вживання в українських ЗМІ за останнє десятиліття. Особлива увага приділена словам, які стали ключовими під час соціально-політичних подій (наприклад, санкції, демократія, інфляція, пандемія), та їхній адаптації в українському мовному просторі. Серед методів задіяних для дослідження слід зазначити такі як: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація та порівняння. Опрацьовано роботи науковців, які раніше зверталися до цієї теми у своїх наукових працях. Здійснено аналіз частоти вживання окремих лексем у публічному мовленні та медіапросторі України протягом останніх десяти років (2014–2024). Дослідження базується на аналізі наукових праць, даних Національного корпусу української мови, медіаматеріалів і соціальних мереж. Результати підтверджують, що латинізми, що надходять в рідну мову через англійську, є важливим інструментом міжнародної комунікації та відображають динаміку сучасного суспільства.
Посилання
Ющук І.П. Українська мова : підручник / за ред. І. Плюща. Київ: Либідь, 2003. 640 с.
Клименко Н.Ф. Нові тенденції адаптування іншомовної лексики. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі : монографія / Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. C. 227–238.
Клименко Н.Ф. Українська біологічна термінологія кінця ХХ – початку ХХІ ст.: монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 212 с.
Словник української мови: у 11 т. / за ред. І.К. Білодід. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Паньків У.Л. Історичні джерела українських лексичних латинізмів. Studia-linguistica. Збірник наукових праць. Вип. 5. Ч. 1. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. С. 386–391.
Kachru B. The Other Tongue: English Across Cultures. University of Illinois Press, 1992. 384 p.
Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. Київ: Либидь, 2011. 240 c.
Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації); Київський національний лінгвістичний ун-т. Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2003. 388 с.
Селігей О. П. Що нам робити із запозиченнями? Українська мова. 2007. Вип. № 3. С. 3–16; Вип. № 4. С. 16–32.
Національний корпус української мови (НКУМ). URL: http://www.mova.info (дата звернення: 17.01.2025).
Дані Google Trends (2014–2024 рр.). URL: https://trends.google.com (дата звернення: 23.02.2025).
Моніторинг ЗМІ за 2014–2024 рр. Українська правда, BBC Україна, DW, Економічна правда, Forbes UA.






