НАЗВИ УКРАЇНСЬКИХ ВИШИВАНОК: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ТА СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Статтю присвячено лінгвістичному аналізу назв матеріальних об’єктів української реальності – прагмонімам. Матеріалом вивчення послужили назви українських вишиванок, зібрані методом суцільної вибірки.Метою роботи було виявлення специфіки мовної презентації досліджуваних назв, зокрема їх лексико-семантичний та структурний аналіз. Порушено питання термінології власних назв на позначення об'єктів матеріальної сфери діяльності людини. Дослідження семантики твірних основ дало змогу з’ясувати, що в основі найменувань є власні назви (29%) та апелятиви. Серед них антропоніми (особові імена та прізвища), топоніми (ойконіми, назви етнічних регіонів, адмiнiстративно-територiального устрою України, ороніми та гідроніми), етноніми, теоніми, міфоніми, астроніми, назви танців та ідеоніми. Найповніше представлені власні особові імена та топоніми. Перші репрезентовані чоловічими та жіночими назвами переважно в офіційній формі та їх структурними (усіченими, усічено-суфіксальними та суфіксальними) варіантами. Значну частину в відіменних прагмонімах становлять слов’янські (композитні і похідні їх варіанти) та власне українські імена. Прагмоніми відапелятивного походження включають іменування 15 семантичних груп: назви рослин, тварин, предметів, космічних явищ, процесів, соціальних груп, абстрактних понять, явищ природи, свят, ознак, часових проміжків, характеристики осіб, просторові назви, наукові терміни. Найповніше представлена перша група. У досліджуваних прагмонімах простежується ретельно дібрана лексика: слова патріотичної тематики, із самобутнім національним колоритом, термінологічна та діалектна лексика.За структурою досліджувані сучасні українські прагмоніми найчастіше є одночленними найменуваннями (≈66%), двочленними та багаточленними сполуками. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні мотиваційного та лінгвокультурологічного аспектів прагмонімів-назв українських вишиванок.