АРХЕТИПНІ ВИМІРИ ЗЛА В РОМАНІ МАРІЇ МАТІОС «ЧЕРЕВИЧКИ БОЖОЇ МАТЕРІ»

Анотація

У статті запропоновано аналіз втілення концепту зла на матеріалі роману Марії Матіос «Черевички Божої Матері» та означено основні його виміри. Зло є невіддільним від психіки особистості, що окреслено в психологічних напрацюваннях Ф. Зімбардо та К. Ґ. Юнга. Його також розглядаємо як невід’ємну частину дихотомії людського буття, тож різнопланова вербалізація концепту зла притаманна для словесної творчості протягом усього еволюційного поступу людської цивілізації. В усній народній та літературній творчості зло постає в певних образах. Модерна та постмодерна література репрезентує неоднозначне ставлення до зла та його багатовимірну інтерпретацію. Це дає підстави для виокремлення різних вимірів зла в романі Марії Матіос «Черевички Божої Матері», представленого на рівнях індивідуального та колективного несвідомого, а також у національному контексті, визначеного історичними перипетіями конкретного топосу – Буковини. Методологічний підхід розвідки передбачає виокремлення образів, які потенційно слугують уособленням зла в романі. Ці образи у свою чергу можуть утілювати особистісні та загальнолюдські архетипи, а також тригерні національні концепти, які виявляють особливо чутливі теми для української літератури й для Марії Матіос зокрема. Це дозволяє наблизитися до розуміння світогляду письменниці стосовно проблеми добра й зла, що є складовою її психологічного портрета в психопоетикальній парадигмі досліджень. У романі «Черевички Божої Матері» зло розглядаємо через рецепцію головної героїні Іванки Борсук. Його представлено в трьох вимірах: міфічному, особистісному та соціальному/історичному. Міфічний вимір зла окреслюємо через сприйняття та інтерпретацію Іванкою народних вірувань, які здобувають своєрідну візуалізацію завдяки уяві дівчинки. Особистісний вимір представлено за допомогою психологізму оповіді, який дозволяє читачеві осягнути психосвіт Іванки та процес її індивідуації, важливою складовою якого є інтеграція Тіні. Ці виміри Марія Матіос розглядає як неоднозначні або ж неуникні, зумовлені зовнішніми або інтрапсихічними чинниками. Натомість абсолютне зло представлено в соціальному/історичному вимірі через градацію проявів від побутової дискримінації за національними ознаками до жорстокої розправи німецьких загарбників над євреями. Історичне зло повною мірою втілено в образах радянських (красних) та німецьких (чорних) солдат. Марія Матіос розкриває своє безкомпромісне ставлення до жорстокості завойовників, але образ «красного комісара» є певним застереженням, що зло може набувати привабливих форм та уособлювати неоднозначний архетип Трикстера.