ВИДО-ЧАСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Анотація

Актуальність дослідження визначається особливістю темпоральної системи французької мови, яка передає категорію виду за рахунок семантики результативності стосовно минулого та майбутнього. Метою статті є встановлення засобів вираження категорії аспектуальності в системі майбутніх часів французької мови. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: а) визначення типу зв’язку темпорально-аспектуальних відношень на рівні мовної системи форм майбутнього часу у французькій мові; б) встановлення модальних значень форм майбутнього часу у французькій мові; в) вивчення співвіднесення граматичного значення майбутнього часу з темпоральним, аспектуальним та модальним значеннями. Універсальна мовна категорія майбутнього має широкі семантичні межі й цілу низку додаткових значень у сучасній французькій мові. Якщо модальні значення футуральності можна простежити, досліджуючи логіко-прагматичні та дистрибутивні засоби мови, то видо-часові відношення є подекуди нерозривними. Вони можуть послаблюватися або посилюватися залежно від кількох причин: основного категорійного значення, контексту мовлення та комунікативного спрямування. Зважаючи на те, що французька мова, на відміну від української мови або тих мов, що мають тричленну часову когнітивну схему, не розрізняє на лексичному рівні тип дії згідно з критерієм доконаність / недоконаність, вона застосовує інший так званий «конвенційний ресурс» для позначення доконаності чи недоконаності дії в майбутньому. Зокрема, основне категорійне значення – спрямування дії в майбутнє – має темпоральну природу, а отже зреалізовано в межах категорії темпоральності, контекст мовлення реалізує категорію виду залежно від ймовірної результативності цієї дії в майбутньому; комунікативне спрямування реалізує аспектуальну характеристику дії за рахунок дієслівних корелятів (семантика дієслова, перформативність тощо) та має безпосереднє відношення до категорії модальності.