СИМВОЛИ-ДЕНДРОНІМИ В ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано особливості функціонування символів-дендронімів у творах письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття (зокрема І. Бажанського, Г. Воробкевича, С. Воробкевича, Т. Галіпа, З. Канюк, Ю. Федьковича) з погляду взаємодії загальнонаціональних, регіональних та індивідуально-авторських виявів реалізації символічного значення. З’ясовано, що символи-дендроніми є яскравим пластом української символіки, які зберігають інформацію про світ і місце людини в ньому, доводять давність та автохтонність української культури, її тяглість у часі й просторі. Символокористування й символотворчість письменників Буковини окресленого періоду оприявнюють потреби історичної епохи й усвідомлення національної ідентичності, показують єдність українського етносу, незважаючи на тривалу територіальну відірваність Буковини від України, й окреслюють актуальність національного відродження та самоствердження. Традиційні українські символи-дендроніми у творах письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття функціонують, як правило, у значеннях, зафіксованих лексикографічними працями етнокультурного та символознавчого характеру, відображаючи в поданих контекстах загальноукраїнські тенденції до осмислення міфопоетичної картини світу, довкілля, людини, її місця у світі та втілення їх у слові. Регіональні та індивідуально-авторські вияви символокористування спричинені культурними й природними умовами життя мешканців Буковини, які зрозумілі не тільки у їхньому середовищі, але й з більшою чи меншою вірогідністю всім українцям. Подальше дослідження перспективне для сучасного українського символознавства з погляду теоретичного й практичного вивчення чинників формування символічного значення, що стало б важливим етапом у розв’язанні проблеми функціонування символів у національному й індивідуально-авторському контекстах.