КОНЦЕПТ «ЛЮДИНА Й ДОЛЯ» В «АНТИЧНИХ» ДРАМАХ С. ВИСПЯНСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-210-18Ключові слова:
міф, С.Виспянський, концепт, античний сюжет, фатумАнотація
У статті розглянуто концепт «людина й доля» в «античних» драмах польського письменника Станіслава Виспянського, зокрема «Мелеагр», «Протесілай і Лаодамія», «Ахіллеїда», «Повернення Одіссея». В трагедії «Мелеагр» одним з головних образів є час. Автор акцентує, що важливим є не так відношення людини до часу, як розкриття єдності людини і часу. Доля людини завжди мінлива і залежить не від неї самої, а від часу, який нею володарює. Концепт «людина й доля» у драмі «Протесілай і Лаодамія» увиразнюється образом головної героїні – Лаодамії, яка втратила чоловіка, як це було передвіщено. Героїня не змиряється з долею і переносить свою любов на статую померлого чоловіка, відмовляється визнати його смерть. Свої вчинки Лаодамія пояснює не бажанням йти проти волі богів, а коханням до померлого чоловіка. Це почуття в авторському сприйнятті є не тільки засобом подолання «забороненого» для людини, але й засобом боротьби з фатальним плином часу. У трагедії драмі «Ахіллеяда», як в інших «античних» драмах, наскрізною є ідея приречення, року. Її головний герой Ахілл кидає виклик фатуму. Помстившись за загибель улюбленого друга, він втрачає і власне життя. Символічним у драмі є те, що бачить Афіну, яку не помічають інші. Тобто боги все одно беруть верх у протистоянні з людиною. Однак у момент, що можна визначити поразкою героя, він бачить видіння, про яке шепотіли йому хвилі Скамандру, обіцяючи нове втілення, нового Ахілла. Поразка ніби передбачає перемогу – реінкарнацію Ахілла. Сцена смерті головного героя не завершує драму. Ідея повернення додому як пошук власної смерті і одночасно сенсу життя є визначальною у драмі «Повернення Одіссея». Вплив фатуму полягає у тому, що при поверненні на Ітаку Одіссей не знаходить там родини. Не зважаючи на свої довгі мандри, він знайшов свого щастя. Одіссей хоче піти всупереч волі богів, тепер його шлях пролягатиме у зворотному напрямку, у пошуках втраченого щастя. Характерною рисою «античних» драм С.Виспянського є те, що вони являють собою доволі складне поєднання романтико-символічних, фантастичних та реалістичних планів, проте у них все ж автор не відступає від першоджерела – міфологічного сюжету.
Посилання
Виспянський С. Студії над «Гамлетом»: URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Wyspianski_Stanislaw.
Ільницький М. Візія національного «воскресіння»: «Wesele» Станіслава Виспянського і «Сон української ночі» Василя Пачовського. Слово і час. 2000. (6). С. 41–47.
Гординський Я. С.Виспянський і Україна. Збірник НТШ. Львів, 1935. С. 109–130.
Лозинський І. Поетичний театр С. Виспянського. Драматургічна творчість. Жовтень. 1970. №11. С. 122–126.
Медицька, М. Драматургія Івана Франка та Станіслава Виспянського: історико-типологічні паралелі. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Medytska_Myroslava/Dramaturhiia_Ivana_Franka_ta_Stanislava_Vyspianskoho_istoryko-typolohichni_paraleli_na.
Поліщук Н. Поразка перед фатумом: модерністична візія античності у «Кассандрі» Лесі Українки і «Мелеагрі» С. Виспянського. URL: https://www.academia.edu/23273125.
Медицька М. Творчість Станіслава Виспянського та українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття: рецепція і типологія. URL: https://mydisser.com/en/avtoref/view.
Рудницький М. Станіслав Виспянський: У 25-ліття смерти . Діло. Львів,1932. Ч.273. 9 грудня.
Хороб М. Художня рецепція і трансформація античної “мойри” в драматургії Станіслава Виспянського та Лесі Українки. Романтизм: між Україною та Польщею. Київські полоністичні студії. Том V. Київ, 2003. С. 398–409.
Czabanowska-Wróbel А. Wyspiański i „absolutna teraźniejszość”. URL: https://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item.
Eustachiewicz L. Antyk Wyspiańskiego na tle porównawczym. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/files.
Wyspiański S. Achilleis. URL: https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/wyspianski-achilleis.html
Wyspiański S. Dzieła zebrane, red. L. Płoszewski, T. II, Kraków: Wyd. Literackie, 1958, S. 82–83.
Wyspiański S. Legenda. Dzieła zebrane, red. L. Płoszewski, T. VI, Kraków: Wyd. Literackie, 1958, S. 82–155. URL: http://biblioteka.kijowski.pl/wyspianski%20stanislaw/boles%B3aw%20%9Cmia%B3y,%20legenda,ska%B3ka-dramaty.pdf
Wyspiański S. Meleager. Kraków. Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1902, 87 s. URL: https://pl.wikisource.org/wiki/Meleager.
Wyspiański. S. Powrót Odysa. Kraków. Drukarnia W. L. Anczyca, 1907. 124 s. URL: https://pl.wikisource.org/wiki/Powr%C3%B3t_Odysa
Wyspiański S. Protesiłas i Laodamia. Dzieła zebrane, red. L. Płoszewski, T. 2, Kraków: Wyd. Literackie, 1958. веб-сайт. URL: https://pl.wikisource.org/wiki/Protesilas_i_Laodamia.