МАРКЕРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО В ПОРТРЕТАХ ПЕРСОНАЖІВ ПРОЗИ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛИ «ЗАВʼЯЗЬ»)

Анотація

Ознакою поетики досконалого літературного твору є цілісність усіх його компонентів, серед яких вагомою виступає майстерність портретування персонажів. У сучасному літературознавстві утверджується тлумачення поняття «портрет» не тільки, як зображення зовнішнього вигляду людини, а й усього, що так чи iнакше сприяє розкриттю внутрішнього світу героя та створенню в уяві читачів цiлiсного стiйкого образу. Одним із неперевершених майстрів художнього слова та портрету є Григір Тютюнник. Поетика портретотворення митця постає завдяки синергетично пов’язаним засобам і прийомам. У його новелістиці простежуються такі риси художності, як лаконічність, увага до деталей, психологізм, неореалістичність стильової манери, розкішна й багата народна мова, вираження рис національного етноменталітету, майстерне змалювання яскравих індивідуальностей. Новела «Завʼязь» – яскравий зразок таланту портретотворення письменника. У статті на матеріалі цього твору простежено вияви особливостей портретування Григора Тютюнника. Зокрема виявлення маркерів психологічного при характеротворенні яскравих індивідуальностей. З’ясовано, що прийоми портретування в новелі корелюють із жанрово-стильовою специфікою твору. Автор акцентує на ключових рисах особистості героїв через промовисті деталі, які є не лише візуальними, а й аудiальними, тактильними та нюховими. Внутрішній стан персонажів увиразнює символічно насичена назва твору. Психологізм оповіді автор підсилює художніми засобами паралелізм та контрасту. Григорові Тютюннику максимально повно вдається розкрити характер героїв завдяки синергетичному зв’язку всіх виражальних засобів твору, які врешті-решт доносять до читача глибокі художні смисли.