ВІЙНА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

Анотація

Аналіз сучасної української літератури для дітей та юнацтва засвідчив, що тема війни – ключова й одна з найактуальніших у виданнях останніх двох років. У статті проаналізовано особливості художньої репрезентації війни у книжках-картинках, оповіданнях, казках і повістях «Війна, що змінила Рондо» Романи Романишин та Андрія Лесіва, «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна, «Півник. Котик. Шафка» Олександра Михеда, «Мої вимушені канікули» Катерини Єгорушкіної, «Абрикоси зацвітають уночі» Ольги Русіної, «Таємні історії маленьких і великих перемог» Тані Стус, «Абетка війни» Євгена і Соломії Степаненків, «Півник-переможець» Зоряни Живки та ін. Визначено, що орієнтація на певну вікову категорію читачів зумовлює появу типових моделей художньої репрезентації війни: в центрі сюжетного розвитку подій 1) дитина, юний оповідач чи оповідачка, які з дитячої точки зору і крізь призму власних переживань описують свій емоційний стан, події; 2) казкові персонажі, які є впізнаваними, мають умовних прототипів (пес Патрон, Котик, Півник, Шафка) чи постали на онові фольклорних ремінісценцій; 3) війна як руйнівна сила, якій протистоять і яку перемагають позитивні персонажі («Війна, що змінила Рондо»). Маркери війни оприявлено в назвах творів, сюжетах і проблематиці (руйнування, втрата дому, небезпека і смерть, розлука з рідними, травма війни та ін.), образах головних героїв (діти-свідки, жертви війни, образи-символи війни та ін.), жанрово-наративних типах письма (першоособова нарація оповідача-дитини, якій довелося жити в умовах війни; дитяча точка зору й емоційний досвід; сповідальне, щоденникове письмо, автобіографізм), хронотопі, лексиці, мові. Ілюстрації, які візуалізують тексти, побудовані на контрастах, містять кольорові палітри й образи, що символізують дихотомію «добро і зло». Драматизм і трагедія війни в адресованих юним читачам творах, як правило, переходять в оптимістичну візуалізацію перемоги й світлого майбутнього.