РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДЕНОГО ТЕКСТУ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ, ПРИНЦИПИ, СТРАТЕГІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-209-5

Ключові слова:

міжмовна і міжкультурна комунікація, редактор, технологія перекладу, комунікативна ефективність і точність перекладу.

Анотація

У статті досліджено редагування перекладеного тексту як процес і результат міжмовної і міжкультурної комунікації. Актуальність теми визначається тим, що редагування перекладу є важливим як для самого перекладача, так і для видавництв, особливо з урахуванням різниці між мовами, культурними особливостями та швидким розвитком технологій перекладу. Дослідження редагування перекладу залишається актуальним і важливим для подальшого розвитку перекладацької практики та забезпечення високої якості перекладів у різних сферах діяльності. У ході дослідження виявлено, що редагування перекладу – це процес, що включає в себе аналіз та оцінку перекладеного тексту з метою виявлення проблемних моментів і внесення необхідних змін для поліпшення якості та комунікативної ефективності тексту. Принципи редагування перекладеного тексту відповідають загальним принципам редагування, але мають свої особливості, оскільки враховують дві мови та дві культури, що передбачає два голоси та, відповідно, подолання мовних і культурних бар’єрів. Редактор перекладу повинен врахувати ці аспекти для забезпечення точності, структурної послідовності, стислості та ясності перекладу, що вимагає застосування певних стратегій редагування перекладеного тексту. Встановлено, що загальна стратегія редагування перекладу включає такі етапи, як підтвердження мети, розуміння тексту, перевірка та виправлення, контекстуальне конструювання, залучення читача, доопрацювання та вдосконалення. При цьому редагування перекладу передбачає розуміння, оцінку, вирішення проблем і перевірку. Вирішення проблем перекладу зумовлює окремий набір стратегій, таких як уникнення внесення змін, перегляд, переписування чи звернення до автора.

Посилання

Adhikari B. R. Revising and Editing English Texts Translated from Nepali. Nepalese Translation. 2018. Vol. 2. P. 1–7.

Gouadec D. Translation as a Profession. Amsterdam: John Benjamins, 2007. 409 p.

Muñoz Martín R. On Paradigms and Cognitive Translatology. Translation and Cognition. Ed. by G. M. Shreve, E. Angelone. Amsterdam: John Benjamins, 2010. P. 169–187.

Billingham J. Editing and Revising Text. Oxford: OUP, 2002. 136 p.

Bisiada M. The Editor’s Invisibility: Analysing Editorial Intervention in Translation. Target. 2018. P. 1–22.

Mossop B. Revising and Editing for Translators. 3rd ed. Abingdon: Routledge, 2014. 302 p.

Rasmussen K. W., Schjoldager A. Revising Translations: A Survey of Revision Policies in Danish Translation Companies. The Journal of Specialised Translation. 2011. Vol. 11. P. 87–120.

Bisaillon J. Professional Editing Strategies Used by Six Editors. Written Communication. 2007. Vol. 24 (4). P. 295–322.

Zhao H., Zhou X., Sun Q. A Study of Post-translation Editing Strategies for Machine Translation under Hermeneutic Theory. International Journal of Latest Research in Humanities and Social Science. 2024. Vol. 7. Is. 3. P. 49–55.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-20

Як цитувати

Бойко, Я. В. (2024). РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДЕНОГО ТЕКСТУ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ, ПРИНЦИПИ, СТРАТЕГІЇ. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (209), 39–44. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-209-5