РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКСЕМИ ШТУКАР В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ)

Анотація

У статті проаналізовано семантичні та функціональні особливості лексеми штукар в українській мові, вказано на особливості її реалізації в українських та перекладних художніх текстах. Автор зауважує, що лексема штукар зафіксована не лише в реєстрі відповідних тлумачних словників, а й широко представлена в текстах художньої літератури. Вибір теми зумовлений інтересом до повернення маловідомої української лексики, що сьогодні постає не лише як засіб художнього мислення, але й як маркер національної ідентичності. Джерельною базою є художні тексти українських авторів І. Франка, І. Нечуя-Левицького, М. Кропивницького, В. Винниченка, В. Шкляра, Ю. Андруховича, А. Кокотюхи та перекладні тексти Ж. Верна, Е. Гофмана, А. Ліндґрен, М. Сервантеса, Дж. Мартіна та ін., зафіксовані в Генеральному регіональному анотованому корпусі української мови. У процесі аналізу з’ясовано, що лексема штукар має високу частотність фіксації у художніх текстах і здебільшого використовується на позначення «особи-витівника, фокусника». Семантичну структуру аналізованої лексеми зумовлює не лише предметно-понятійна співвіднесеність звукового комплексу, а й її експресивний компонент, стилістична характеристика, словотворчі зв’язки. Визначено, що стилістичний потенціал лексеми штукар розкривається у її взаємодії з іншими одиницям аналізованих текстів. Вживання вказаної лексеми у тексті сприяє посиленню експресії, передачі емоційного напруження, драматизації ситуацій, створенні іронічного ефекту. Вона функціонує в прямому та переносному значеннях, що поглиблює художню образність аналізованих текстів. Використання корпусного підходу забезпечує репрезентативність матеріалу та об’єктивність отриманих результатів; вказує на потенційну можливість повернення лексеми штукар з периферії до ядра лексики української мови.