ЕПІДЕМІЯ ЯК ДЗЕРКАЛО ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ: КОНЦЕПТ ЧУМИ У ЗБІРЦІ ДЖ. БОККАЧЧО «ДЕКАМЕРОН» І РОМАНІ А. КАМЮ «ЧУМА»
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-215-11Ключові слова:
чума, гуманізм, екзистенціалізм, Боккаччо, Камю, філософія абсурду, свобода людиниАнотація
У статті досліджується концепт чуми як художній і філософський феномен у збірці Джованні Боккаччо «Декамерон» та романі Альбера Камю «Чума». Актуальність дослідження образу чуми і пандемії у літературі набуває особливої актуальності в контексті глобальних викликів ХХІ століття, зокрема пандемії COVID-19. У сучасних гуманітарних студіях посилюється інтерес до осмислення феномену епідемії як соціокультурного й філософського явища, що відображає межові стани людського буття. Художні інтерпретації чуми в літературі різних епох дають змогу простежити, як у кризових умовах виявляється справжня сутність людини, її моральні й екзистенційні орієнтири. Аналізуючи художні стратегії Дж. Боккаччо (особлива композиція – подвійне обрамлення) й А. Камю (своєрідний хронотоп, численні герої-ідеологи), стаття дозволяє простежити еволюцію у сприйнятті біологічної катастрофи – від ренесансного бачення, орієнтованого на гуманістичні цінності, до модерного усвідомлення абсурдності світу й відповідальності особистості перед іншими. У Дж. Боккаччо чума постає як тло для виявлення радості життя, краси людських взаємин і моральної сили особистості, тоді як у А. Камю – як алегорія тоталітарного зла, абсурдності світу та випробування моральної свободи людини. У статті окреслено спільні та відмінні аспекти зображення чуми, виявлено гуманістичний і екзистенційний виміри образу, що репрезентує універсальну метафору духовної кризи людства. Образ чуми метафоричний в обох авторів, для письменників це не лише фізична хвороба, а й універсальна метафора духовної кризи цивілізації, що актуалізує питання сенсу життя, моральної відповідальності та меж людяності, де епідемія постає символом великого лиха, яке оголює справжню сутність людини – страх, егоїзм, співчуття і жертовність. Дж. Боккаччо і А. Камю у своїх творах показують, як перед обличчям смерті змінюються людські цінності та поведінка: хтось впадає у відчай або байдужість, а хтось проявляє людяність і силу духу.
Посилання
Сабадаш Ю. Гуманізм як феномен італійської культури: монографія. К. : ДАКККіМ, 2008. 361 с.
Сабадаш Ю. Гуманістична парадигма у спадщині Джованні Боккаччо. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2015. Вип. 34. С. 184 –193.
Ціватий В. Італійський гуманізм і традиції європейської ідентичності доби Відродження: політико-дипломатичні погляди Джованні Боккаччо. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Серія: Історичні науки. 2017. Т. 28 (67) № 2. С. 67–74.
Девдюк І., Кучера А. Концепція героя і дійсності у творчості А. Камю (на матеріалі повісті «Сторонній» та роману «Чума»). Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. 2012. Вип. 30. С. 81–84.
Яремчук Н., Павлюк Н. Екзистенційні виміри часопросторових параметрів у романі А. Камю «Чума». Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 31 (3). С. 16–23.
Боккаччо Джованні. Декамерон. [З італ. перекл. М. Лукаш]. К. : Просвіта, 2006. 896 с.
Вечірко О. Л. Гуманістичні ідеї збірки Дж.Боккаччо «Декамерон». World science: problems, prospects and innovations. (January 27–29, 2021) Perfect Publishing, Toronto, Canada. 2021. p. 379–385.
Камю А. Чума: романи, повість: пер. з фр. передмова Д. С. Наливайка. Харків : Фоліо, 2012. 462 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






