ПЕРЕКЛАД ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ: СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджуються лінгвістичні та стилістичні особливості перекладу політичного дискурсу з акцентом на український переклад інавгураційної промови Дональда Трампа 2025 року. Політичний дискурс є потужною формою комунікації, спрямованою на вплив на громадську думку, формування ідеологій і мобілізацію дій. У зв’язку з цим переклад таких текстів становить особливу складність: необхідно зберегти не лише зміст, а й риторичний ефект, емоційний тон і переконливі стратегії оригіналу. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує лінгвістику, прагматику, культурологію та дискурс-аналіз для вивчення риторичної функції промови Трампа та засобів її відтворення в перекладі. У роботі виявлено та проаналізовано найчастіше вживані риторичні засоби у виступі Трампа, зокрема повтори, анафору, метафори, емоційно забарвлену лексику, патріотичні апеляції, риторичні питання, контрасти (антитези), слогани та звернення до релігійних і культурних цінностей. Ці прийоми є характерними для популістського стилю спілкування Трампа й значно посилюють переконливість його промови. Аналіз показує, що український переклад стратегічно використовує низку лексичних і стилістичних трансформацій – таких як компенсація, узагальнення, конкретизація, перефразування, модифікація та адаптація – з метою збереження емоційної насиченості, ясності та комунікативного ефекту оригіналу. Особлива увага приділяється перекладу культурно специфічних елементів і ідеологічно навантаженої лексики таким чином, щоб це було релевантним для української аудиторії, але водночас відповідало риторичним та функціональним цілям оригіналу. Порівняльний аналіз тексту оригіналу й перекладу засвідчує, що переклад – це не механічний процес, а складний акт міжкультурної комунікації, у межах якого перекладач змушений балансувати між буквальним значенням і стилістичним впливом. У дослідженні також представлено класифікацію та кількісну оцінку стилістичних і лексичних трансформацій, виявлених у перекладі, з ілюстрацією у вигляді таблиць, які демонструють частотність і типи використаних прийомів. Отримані результати підкреслюють важливість риторичної обізнаності в перекладі та доводять, що ефективний політичний переклад вимагає не лише мовної компетентності, а й глибокого розуміння культур, політичного контексту та комунікативної мети. У висновках зазначено, що переклад політичного дискурсу, особливо таких значущих виступів, як інавгураційні промови, повинен знаходити баланс між точністю передання змісту та очікуваннями цільової аудиторії. Завдання перекладача полягає у збереженні намірів, стилю й ідеологічного послання оратора, що часто вимагає використання трансформацій, а не прямого еквівалента. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема вивчення стратегій форенізації та доместикації у політичному перекладі. Аналіз того, як ці стратегії впливають на сприйняття й інтерпретацію політичних меседжів у різних культурних контекстах, може поглибити наше розуміння перекладу як політичного й ідеологічного процесу.