ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ІСТОРІЇ, ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ

Анотація

У статті розглянуто переклад як насамперед герменевтичний акт, а не виключно технічну чи лінгвістичну операцію. Спираючись на філософську та літературну традиції – від античності до ХХ століття, автор доводить, що переклад слід розуміти як форму ситуативного тлумачення, що передбачає діалогічну взаємодію, історичну обізнаність і етичну відповідальність. Вихідною точкою аналізу є класичні міркування Цицерона, Горація та Св. Єроніма, після чого простежується розвиток перекладацької думки в межах німецького романтизму, зокрема в роботах Фрідріха Шляєрмахера та Йоганна Вольфганга фон Ґете, які розглядали переклад як творчий, культурно обумовлений і історично змінний процес. Спираючись на цю інтелектуальну традицію, стаття звертається до ідей сучасних герменевтичних філософів – насамперед Мартіна Гайдеґґера, Ганса-Ґеорга Ґадамера, Вальтера Беньяміна та Джорджа Стайнера. Їхній внесок переосмислює переклад як рекурсивний процес створення значення, який формується завдяки перекладацьким налаштуванням, історичному контексту й інтерпретаційним горизонтам перекладача. У роботі детально розглядаються такі поняття, як герменевтичне коло, злиття горизонтів та чотирифазна герменевтична модель Стайнера. Стаття доводить, що ці підходи пропонують глибший і гуманістичніший погляд на переклад, ніж домінантні функціоналістські чи мовні теорії. Особлива увага приділяється баченню перекладу у Вальтера Беньяміна як одкровення «чистої мови», позиції Ф. Шляєрмахера щодо переваги іноземнення над окультуренням, а також моделі Дж. Стайнера як етичної взаємодії. У статті піддано критиці редукцію перекладу до систем еквівалентності та натомість запропоновано розуміння перекладача як свідомого, культурно компетентного суб’єкта, що веде міжчасову й міжмовну інтерпретацію. Підкреслюється активна роль перекладача у створенні значення та відкритість перекладацького акту до множинності інтерпретацій. У підсумку, герменевтичний підхід відкриває нові перспективи для перекладацької освіти, акцентуючи увагу на критичному мисленні, культурній чутливості та філософській рефлексії. Він пропонує альтернативу технократичним та інструментальним моделям перекладу, повертаючи йому статус творчого, етичного та діалогічного акту розуміння. В умовах глобалізації та інтенсивного міжкультурного обміну така перспектива набуває особливої актуальності, закликаючи як теоретиків, так і практиків звернутися до глибоких філософських основ перекладацької діяльності.