ЕСТЕТИКА МОВНО-ОБРАЗНОГО ЗНАКА-СИМВОЛУ КРИНИЦЯ У ПОЕТИЧНОМУ КОНТИНУУМІ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА

Анотація

У статті подано спробу розглянути семантику та конотативні відтінки мовно-естетичного знака-символу криниця у поетичній мові Василя Голобородька. З’ясовано особливості уживання синонімічних відповідників на позначення гідрооб’єктів для видобування і споживання води, які використано митцем як образно-поетичні знаки-символи. Розглянуто образно-символічний зміст лексеми криниця. Схарактеризовано смислове та емоційно-експресивне навантаження в текстах слова- образу. Обгрунтовано специфіку образного переосмислення митцем етнономена. У процесі аналізу встановлено, що криниця – знак-символ, притаманний усім цивілізаційним культурам; назва криниця – поетична, характерна і для побутового слововживання, і для фольклорного. У поетичному дискурсі В. Голобородька здебільшого слово- образ криниця фіксуємо у єдності з поняттями вода, відро, пити воду, іти по воду та ін. Криниця – у поетичному світовідтворенні В. Голобородька – символ земного життя, символ вічного існування, ознака космічного буття. Разом з тим – це джерело істини, ключ до пізнання всесвіту, його законів, реалія етнобуттєвості. Лексема криниця як слово-образ у поезії В. Голобородька засвідчена із семами «пам'ять», «родовід», «спадкоємність поколінь», «земне життя, орієнтоване на високі духовні начала». Криниця також – «мірило чесності особистості». Слово-образ криниця ґрунтується на семах «тамування спраги», «джерело наснаги», «життя», Для образу-символу притаманне позитивне емоційно-експресивне навантаження.