ІДЕЯ АБСОЛЮТНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ ЛЮДИНИ В ІНДИВІДУАЛЬНОМУ АВТОРСЬКОМУ МІФІ ІГОРЯ КАЛИНЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2022-203-3Ключові слова:
індивідуальний авторський міф, художньо-філософська концепція людини, ідея абсо- лютного самоствердження, ідеал, антроподецентризм.Анотація
авторського міфу Ігоря Калинця – знакового митця в історії української літератури. Простежуються пошуки митцем способів і шляхів боротьби індивіда зі своєю минущістю, знищеністю. Калинцева художньо-філософська концепція ґрунтується на ідеї самоствердження людини у вічності через любов – вершинного явища в духовній сфері особистості. Таким чином, поет використовує властивий лише людині спосіб гармонізації стосунків із навколишнім світом. Любов сприяє доланню внутрішніх суперечностей, досягненню цілісності особистості і, найголовніше, робить її невловимою для смерті, тому що відбувається духовна децентрація, розширення духовної сфери Я. Ідеалом всепоглинаючої любові в індивідуальному авторському міфі є Бог, образ якого осягається в руслі християнської теології. Художньо-філософська концепція І. Калинця споріднена з концепціями мислителів епохи Відродження, котрі розглядали категорії «любов» і «Бог» у нерозривному взаємозв’язку. Марсіліо Фічино стверджує, що через любов Бог виявляє себе і через любов його творіння шукають шляхи наближення до нього. Микола Кузанський уважає, що любов до Всевишнього породжує любов людини до світу. Філософська позиція Калинця має й національне підґрунтя, суголосна з кордоцентричним ученням Г. Сковороди. Шукаючи оптимальний спосіб зв’язку індивіда зі світом, поет відкрив закон сили любові: чим глибша й вища любов, тим потужніше самоствердження людини. Утвердження у вічності – не самодостатня мета, а наслідок, що випливає з альтруїстичної філософії митця. Калинець приходить до ідеї, яку можна умовно назвати альтруїстичним антроподецентризмом. Поет доводить парадоксальну залежність енергетичної потужності антропоцентру (людини) від ступеня його децентрації: чим більше позитивної енергії (любові) випромінює центр, тим більше сила його вияву, а отже, й міра утвердження.
Посилання
Буряк О. Філософія любові в поезії Ігоря Калинця. Перспективи розвитку філологічних наук : матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 9–10 лютого 2018 р. С. 8–12.
Гнатюк О. Від упорядника збірки. Калинець І. Пробуджена Муза. Київ, 1992. С. 3–27.
Ільницький М. «Ключем метафори відімкнені вуста…»: поезія Ігоря Калинця. Париж – Львів – Цвікау : Зерна, 2001. 189 с.
Калинець І. Слово триваюче : поезії. Харків : Фоліо, 1997. 539 с.
Криса Б. Необарокові грані поетики Ігоря Калинця. Літературознавчі зошити. 2001. Вип. 1. С. 38–45.
Кузанський Н. Про бачення Бога. Твори: у 2-х т. / Пров. В.В. Бібіхіна, 1980. Т. 2. С. 33–94.
Макаров А. Світло українського Бароко. Київ : Мистецтво, 1994. 288 с.
Над’ярних Н. За парадоксами бароко й футуризму («В космічному оркестрі» Павла Тичини). Слово і час. 1997. № 10. С. 6–16.
Неборак В. Міф про поета. Калинець І. Слово триваюче : поезії. Харків : Фоліо, 1997. С. 12–18.
Онікієнко І. Філософсько-естетичні мотиви лірики поетів-дисидентів (B. Стус, І. Світличний, І. Калинець) : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 ; НАН України. Київ, 1997. 155 с.
Рішар Ж.-П. Смерть та її постаті. Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / ред. М. Зубрицька. Львів : Літопис, 1996. С. 164–179.
Соловей Е. Українська фiлософська лiрика : навчальний посібник із спецкурсу. Київ : Юнiверс, 1998. 368 c.
Стринаглюк Л. Містерія пробудження Ігоря Калинця. Дзвін. 1996. № 4. С. 152–153.
Тичина П. Твори : у 2-х т. Київ : Дніпро, 1976. Т. 1. 415 с.
Токмань Г. Збірка Б.-І. Антонича «Велика гармонія» у діалозі з екзистенціальним богослов’ям. Слово і час. 2002. № 12. С. 41–53.
Фічіно М. Коментар на «Бенкет» Платона, про кохання. Естетика Ренесансу: Антологія: в 2-х т. / Упоряд. та наук. ред. В.П. Шестаків, 1981. Т. 1. С. 144–242.
Фромм Е. Психоаналіз та релігія. Ф. Ніцше, З. Фрейд, Еге. Фромм, А. Камю. Ж.-П. Сартр. Сутінки богів. Видавництво політичної літератури, 1989. С. 143–221.
Черненко О. Нове духовне світовідчування в поезіях українських дисидентів. Українське слово: хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття : у 3-х кн. Кн. 3. Київ : Рось, 1994. С. 441–449.
Ящук Ж. Екзистенційність як художньо-естетичний метод в українській літературі ХХ століття : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.08 ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 1998. 17 с.
