АПОКАЛІПТИЧНІСТЬ ПСИХОСВІТУ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ (НА МАТЕРІАЛІ ПСИХОАВТОБІОГРАФІЧНОЇ ПОВІСТІ «ПЛАН ДО ДВОРУ»)

Анотація

У статті осмислено апокаліптичність психосвіту Тодося Осьмачки на матеріалі психоавтобіографічної повісті «План до двору». Проаналізовано здобутки психологів у сфері емоційного буття людини. Виокремлено афективні стани як аспекти методології дослідження афекту, що доповнять психологоспрямовані технології, націлені на наближення до розуміння психічних рис творчої особистості, внутрішніх джерел художності та психофізіологічних процесів, які супроводжують творчий акт. На основі дослідження Ю. Лесняк «Голос і поетика афекту» виділено три рівні впливу афектів на художній твір Тодося Осьмачки «План до двору». На першому рівні – етапі рецепції – прослідковано психоавтобіографічність сюжету повісті. На другому етапі, який характеризується як низка складних переживань та емоцій, простежено неабияку емоційну напругу автора під час опису мотивів написання художнього твору. Безпосередній аналіз «Плану до двору» на третьому рівні – роль і місце самого афекту у структурі художнього твору – сприяв увиразненню світобачення та особливостей художнього стилю митця. Проаналізовано апокаліптичний поруйнований радянською владою український світ та породжену цим емоційну напругу героїв повісті. Виявлено, що постійними та яскравими образами-деталями «Плану до двору» є: клепання заліза об залізо, кладовище, хрести, круки, пустка, мовчання. На основі дослідження з’ясовано, що в образі Івана Нерадька Тодось Осьмачка реалізує власний пережитий стан афекту. Мовчання як свідома реакція на страх художньо трансформується в образі головного героя повісті «План до двору». А в «Ротонді душогубців» цей стан уже переростає у рефлекс утечі, що, врешті-решт, трансформується в гострослів’я та беззастережну відвертість, яка виявлялася в симуляції письменником божевілля.