ЕВОЛЮЦІЯ СИНТАКСИЧНИХ ЗВʼЯЗКІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ В ЕПОХУ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

Наше дослідження присвячено вивченню синтаксичних зв’язків сучасної французької мови (когезії та сепаратизації) у площині лінгвокультурологічного аналізу, який уможливлює об’єднання різних аспектів дослідження, проведення наукових пошуків на основі синтезу знань як лінгвістики, так і культурології. Вивчення культурно-мовних зв’язків визначають як один із важливих аспектів лінгвістичного дослідження та новітніх напрямів розвитку науки. Синтаксис сучасної французької мови – це складна мовна підсистема, що характеризується гнучкістю, відкритістю, динамічністю; вона не є абсолютно збалансованою, прагне рівноваги та перебуває в постійному генезисі. Ключовим у синтаксисі залишається поняття «зв’язку», який становить базис, зміст і форму всієї синтаксичної системи. Комунікативний синтаксис сучасної французької мови представлено такими різновидами зв’язку, як когезія та сепаратизація. Статусу когезії й сепаратизації ці синтаксичні зв’язки набувають у межах динамічної синтаксичної структури – надфразної єдності, тексту. В статті доведено, що когезія втілює принципи класичного, ієрархічного, структурного синтаксису, є мовною нормою. Вона забезпечує внутрішньотекстові структурно-граматичні зв’язки висловлень у надфразній єдності, тексті. Це категорія логічного плану, яка регулюється в синтагматичному розрізі, характеризується відповідністю актуального членування висловлення його граматичній структурі. Обґрунтовано, що сепаратизація належить до актуалізувального типу синтаксису, якому властиві відносний аграматизм, алогізм, порушення структури, розчленованість, ослаблення й розпад синтаксичних зв’язків, невідповідність граматичних, інтонаційних меж висловлення його актуальному членуванню. У контексті лінгвокультурологічного аналізу проведене дослідження підтвердило, що в культурі постмодернізму відображаються різні картини світу, різні типи мислення, нова реальність, нова мова культури й новий текст.