ЕВОЛЮЦІЯ СИНТАКСИЧНИХ ЗВʼЯЗКІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ В ЕПОХУ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-208-51

Ключові слова:

синтаксичний зв’язок, когезія, сепаратизація, лінгвокультурологічний підхід, постмодернізм, мовно-культурні зв’язки

Анотація

Наше дослідження присвячено вивченню синтаксичних зв’язків сучасної французької мови (когезії та сепаратизації) у площині лінгвокультурологічного аналізу, який уможливлює об’єднання різних аспектів дослідження, проведення наукових пошуків на основі синтезу знань як лінгвістики, так і культурології. Вивчення культурно-мовних зв’язків визначають як один із важливих аспектів лінгвістичного дослідження та новітніх напрямів розвитку науки. Синтаксис сучасної французької мови – це складна мовна підсистема, що характеризується гнучкістю, відкритістю, динамічністю; вона не є абсолютно збалансованою, прагне рівноваги та перебуває в постійному генезисі. Ключовим у синтаксисі залишається поняття «зв’язку», який становить базис, зміст і форму всієї синтаксичної системи. Комунікативний синтаксис сучасної французької мови представлено такими різновидами зв’язку, як когезія та сепаратизація. Статусу когезії й сепаратизації ці синтаксичні зв’язки набувають у межах динамічної синтаксичної структури – надфразної єдності, тексту. В статті доведено, що когезія втілює принципи класичного, ієрархічного, структурного синтаксису, є мовною нормою. Вона забезпечує внутрішньотекстові структурно-граматичні зв’язки висловлень у надфразній єдності, тексті. Це категорія логічного плану, яка регулюється в синтагматичному розрізі, характеризується відповідністю актуального членування висловлення його граматичній структурі. Обґрунтовано, що сепаратизація належить до актуалізувального типу синтаксису, якому властиві відносний аграматизм, алогізм, порушення структури, розчленованість, ослаблення й розпад синтаксичних зв’язків, невідповідність граматичних, інтонаційних меж висловлення його актуальному членуванню. У контексті лінгвокультурологічного аналізу проведене дослідження підтвердило, що в культурі постмодернізму відображаються різні картини світу, різні типи мислення, нова реальність, нова мова культури й новий текст.

Посилання

Гайдеґґер М. Дорогою до мови / Пер. з нім. В. Кам'янця. Львів: Літопис, 2007. 232 с.

Дерев’янченко Н. В. Джерела формування світогляду Мішеля Уельбека. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія «Філологічна». Харків, 2014. Вип. 1127. С. 231–236.

Дерріда Ж. Позиції. Київ: Дух і літера, 1994. 160 с.

Дерріда Ж. Письмо та відмінність. Київ: Основи, 2004. 602 с.

Станіслав О. В. Ключові принципи постмодернізму як світоглядне поле французької культури другої половини ХХ століття. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Перекладознавство та міжкультурна комунікація». Херсон, 2017. Вип. 1. С. 68–71.

Barthes R. La mort de l’Auteur. Le Bruissement de la Langue, Essais Critiques IV. Paris : Seuil, 1984. P. 63–69.

Baudrillard J. Simulacres et Simulation. Galilée, 1981. 164 p.

Gehlen A. Soziologie der Macht. Handwoerterbuch der Sozialwissenschaften. Bd.7. Stuttgart, Tuebingen, Goettingen, 1961. S. 77–81.

Hassan I. The dismemberment of Orpheus: Toward a postmodernist literature. Urbana, 1971. P. 250.

Houellebecq M. Les particules élémentaires. Paris : Minuit, 2001. 161 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-03-26

Як цитувати

Stanislav, O. V. (2024). ЕВОЛЮЦІЯ СИНТАКСИЧНИХ ЗВʼЯЗКІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ В ЕПОХУ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (208), 353–359. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-208-51