ОНОМАТОПЕЯ В ТВОРАХ О. ПРОЙСЛЕРА ТА ЇЇ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Анотація

У статті досліджено ономатопею в творах О. Пройслера «Die kleine Hexe» («Мала Баба Яга»), «Das kleine Gespenst» («Привиденя») і «Der kleine Wassermann» («Водяничок») та її переклад українською мовою. Виявлено, що звуконаслідування є одиницями мови і використовують звуковий склад мови, тому вони не можуть бути повністю ідентичними природним звукам. Кожна мова по-своєму освоює звучання зовнішнього світу, відповідно до особливостей її фонетичної системи. Тому звуконаслідування різних мов не збігаються одне з одним. Звуконаслідування різних мов у той же час мають і схожість, оскільки в основі звуконаслідувань лежать одні і ті ж звуки. Доведено, що до ономатопеї належать не тільки самі звуки, які видають тварини, предмети або природа (hatzi, бум, blubb-blubb, буль-буль), а й лексика, пов’язана з цими джерелами звуку, – чхати, клацати, булькати, писк, гуркіт. На відміну від вигуків ономатопи не виражають будь-яких почуттів або волевиявлень. Звуковідтворювальні слова є одним із експресивно-зображальних засобів відображення дійсності. З’ясовано, що лексика звуконаслідування загалом, будучи одним із найсильніших виражальних мовних засобів, часто використовується в художніх текстах. Установлено, що одні звуконаслідувальні слова є традиційною формою передачі тих чи інших звуків (bums – бум «звук удару, стук», wuff – гав-гав «звук гавкоту собаки»), інші створюються автором для певного конкретного випадку (Rumpumpel – Трам-Бам-Бах, Uhu Schuhu – Угу Шугу). Виявлені в творах О. Пройслера ономатопи розподілено на 4 типи: 1) артефактофонний; 2) антропофонний; 3) зоофонний; 4) натурофонний. Найчисленнішим є антропофонний тип: hu-huuuuuuh – гу... гу-у-у-у-у... гу-у-у-у-у; schnarchte – хропіла; zwickte – чмихнуло. Ономатопи можуть бути твірною основою для дієслів та іменників: Blubb-blubb – blubbern, blubberte, Luftblase – буль-буль, булькати, булькотіти, бульбашка; Klipp-klapp – klappern – лоп-лоп – залопотіло. Звуконаслідувальні слова можуть використовуватися в художньому тексті для непрямої характеристики персонажа та його емоційного стану в тій чи іншій ситуації або для створення певної атмосфери. При перекладі В. Т. Василюк вибирає мовні одиниці, знайомі українським читачам, що сприяє одомашненню твору.